Одіссея. Гомер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ нині ж їй краще тих хитрощів не замишляти.

      Доти худобу й маєтки вони поїдатимуть в тебе,

      Доки триватиме марно у мислях вона, що боги їй

      ¹²⁵ В груди вкладають. Для себе вона цим велику здобуде

      Славу, тебе ж призведе до значних лише втрат і видатків.

      Ми ж ні вернемось до справ, ні до іншої ми не поїдем,

      Поки не вийде вона за котрого захоче з ахеїв».

      Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:

      ¹³⁰ «Як же б то міг, Антіною, я з дому прогнать проти волі

      Ту, що зродила мене й згодувала? На чужині десь

      Батько мій – вмер чи живий він? Нелегко було б і сплатити

      Віно Ікарію, матір до нього самому пославши.

      Дав би за те мені батько! Мене й божество покарає

      ¹³⁵ Грізно, якщо до жахливих Ерінній взиватиме мати,

      З дому виходячи, тяжко упав би на мене богівський

      Осуд. Отож-бо я й слова про це не скажу їй ніколи.

      Ну, а якщо це у вас тільки гнів у серцях викликає,

      Йдіть з мого дому! Про інші собі постарайтеся учти —

      ¹⁴⁰ Власне майно проїдайте у кожного в домі по черзі.

      А догідніше і краще здається вам тут залишатись,

      Щоб лиш в одної людини добро марнувати безкарно, —

      Все пожеріть! До богів я волатиму вічно живущих —

      Поки сам Зевс на тім стане, щоб мали ви мзду по заслузі, —

      ¹⁴⁵ Тут же, в цім домі, тоді загинете ви без відомсти!»

      Так їм сказав Телемах, а Зевс громозвучний тим часом

      Випустив з верху гори двох орлів, щоб додому летіли.

      Легко за подувом вітру вони подалися обоє,

      Близько простерши один біля одного крила широкі,

      ¹⁵⁰ А опинившись якраз над майданом багатоголосим,

      Стали кружляти вони і крилами часто махати.

      Голови всім оглядали, загибель віщуючи близьку;

      Кігтями потім лоби взаємно подряпали й шиї

      І над домами направо й над містом кудись полетіли.

      ¹⁵⁵ Всі аж жахнулись, тих птахів на власні побачивши очі,

      Й думали нишком про себе: на чому це може скінчитись?

      З словом звернувся до них Аліферс – герой сивочолий,

      Масторів син; він один визначався з його покоління

      Тим, що знався на птахах і віщо умів промовляти.

      ¹⁶⁰ З наміром добрим до них він почав говорити й промовив:

      «Слухайте, всі ітакійці, що маю вам нині сказати!

      До женихів щонайбільше із цим я звертаюся словом.

      Лихо велике на них насувається: вже-бо недовго

      Бути від друзів своїх оддалік Одіссеєві; десь він

      ¹⁶⁵ Близько відціль, і усім женихам він убивство готує

      Й смерть невідхильну; погано іще й багатьом доведеться

      Нам, що на здалеку видній Ітаці живемо. Порадьмось,

      Поки не пізно, як женихів нам СКАЧАТЬ