Гніздо. Володимир Єшкілєв
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Гніздо - Володимир Єшкілєв страница 12

Название: Гніздо

Автор: Володимир Єшкілєв

Издательство: Фолио

Жанр: Боевая фантастика

Серия: Фаренго

isbn: 978-966-03-8084-4

isbn:

СКАЧАТЬ піти іншим шляхом? – запитала після довгої паузи лейтенант.

      Прем’єр-лейтенант мовчки кивнув. І заплющив очі.

      6

Борт лінкора L1 «Айн-Соф», поблизу туманності Кінська Голова (М43), на відстані одної сотої парсека від зірки Мелані в Темному Агрегаті Оріона28 квадрарія 417 року Ери Відновлення

      Командор Зоран зайшов до медитаційної зали, сподіваючись зустріти там Ґвен Вей. Він знав, що баронеса найчастіше відвідує це місце тоді, коли за умовним часом корабля настає вечір. Залу, побудовану у формі півсфери, проектанти лінкора розташували в одному секторі з житловими каютами. В центрі зали вони розмістили прозору кулю майже метрового діаметру. Блакитне пульсуюче сяйво ледь підсвічувало її нижню частину і розбігалося поверхнею кулі крихітними іскрами. Ця світлова пульсація мимоволі притягувала погляд, пропонувала свої лікувальні ритми і допомагала звільнятися від нав’язливих думок.

      Усупереч сподіванням Зорана, баронеси в околиці пульсуючої кулі він не зустрів. Проте медитаційна зала не була порожньою. Біля похилої стіни на підлозі сиділа піфійка Тарасваті. Знаюча одягнула еластичне одноразове трико, до якого приєднувались медичні сен-сори та з’єднання системи терморегулювання. Трико щільно обтягувало її тіло, струнке і сильне, як і у решти високородних жриць. Як на Зорана, такій високопоставленій особі, як Преподобна Тара-сваті, подібний мінімалізм одягу в жодному випадку не пасував. Проте – з іншого боку – він не вважав себе людиною, достатньо компетентною у подібних делікатних питаннях. Й тому ніколи не дозволяв власним життєвим міркуванням дозріти до остаточних оцінок або ж висновків.

      Зустрівши приязний погляд Знаючої, командор присів біля неї. На підлозі перед Преподобною було розкладено вкриті різнокольоровими малюнками пластикові прямокутники. Тарасваті доторкнулась до одного із них і спитала командира лінкора:

      – Ти знаєш, що це?

      – Бачив колись у колоністів на Сельві. Цими жетонами можна грати.

      – Ти не зовсім правий, – Знаюча поклала прямокутник поряд з командором. – Це не гральні карти. Це карти Таро. Їх створили для пізнання таємниць. Наприклад, для ворожіння.

      – Ворожіння?

      – Для передбачення майбутнього, для визначення тонких взаємозв’язків між подіями. Ці карти є частиною найдавнішої з містичних систем, які виникли на Землі.

      – Ви можете передбачити, чи знайдемо ми гніздо ґиргів?

      – Намагаюсь… У мене ось вже вдруге випадає одна й та сама карта The Moon.

      – Оця? – Зоран доторкнувся до покладеного біля нього прямокутника. – Тут справді є знак Місяця. А ще якісь звірі.

      – Місяць, дві Вежі, Дорога, Пес, Вовк і Рак.

      – Це щось означає?

      – Дорога – наш шлях серед зірок. Рак – sarthan – може означати ґирга, який чатує на нашому шляху. Серед знаків місячної карти також є Спалахи Вогню, Випробування, Середня брама і Божественне око.

      – Я СКАЧАТЬ