Гніздо. Володимир Єшкілєв
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Гніздо - Володимир Єшкілєв страница 15

Название: Гніздо

Автор: Володимир Єшкілєв

Издательство: Фолио

Жанр: Боевая фантастика

Серия: Фаренго

isbn: 978-966-03-8084-4

isbn:

СКАЧАТЬ На їхніх закінченнях було щось на штиб присосок. Корпус «павука» було рясно вкрито білуватою субстанцією, масною на вигляд. Со Лай припустив, що це або отрута, або ж роз’їдаюча рідина. Серед сельвійських тварин знаходили чимало таких, що використовували для ураження своїх жертв концентровані кислоти і смертельні трунки. Хоч би що там було, але й цього разу земна техніка виявилась сильнішою за химерні породження Сельви. Ксеноморфа оповила хмара присипляючого газу, мигтіння мацаків сповільнилось, і Со Лай наказав «третьому» обстежити тіла загиблих. «Павук» спрямував на них відеосенсор. Те, що він відобразив, нагадало офіцерові криваві інсталяції земних художників-екстремалів, які він бачив у фільмі з історії мистецтва. Міру нападник просто розшматував, а одягненому в екзоскелет сержанту відірвав голову разом із механічним підсилювачем шийних м’язів та шоломом.

      – Передислокуйте дослідницьку групу сюди, – наказав Со Лай. Він обережно наблизився до чужої істоти. «Черепаха» на його наближення не зреагувала. Її мацаки втягнулись під панцир, який набув фіолетового кольору. В інфрачервоному діапазоні ксеноморф також змінив колір з оранжевого на стронціановий.

      – Що з Мірою? – почув він голос Занги. Дівчина вибігла з туману, випередивши кіборга.

      – Мертва.

      – Мертва? – Занга рушила до тіла колеги. Офіцер зупинив її.

      – Не підходьте. Ксеноформа ще не заснула.

      – Міра… – дівчина сперлась на затягнуту в силовий каркас руку прем’єр лейтенанта. Со Лай майже фізично відчув ту суміш страху, жалю, тривоги і втоми, яка переповнювала Зангу.

      – Вам відома ця… істота?

      – Ні… Саме ця не відома… Якийсь місцевий ендемік. Він схожий на рівнинну Scutulia macerona…

      – Він вміє контролювати свідомість.

      – Всі представники родини Scutulia мають телепатичну зброю. Я відчувала… Бридке відчуття… – Занга озирнулась на Фалька, старшого ксенобіолога експедиції, який у супроводі «ті-ді» якраз виходив з туману. – Тут невідома ксеноформа.

      – Так, бачу. Нова черепашка із сімейки Scutulia, – погодився з молодою колегою Фальк. – Ми понесли втрати?

      – Біолог Нельсон і сержант Жером, – офіцер підійшов до обезголовленого тіла. – Він був з Бальсани, двадцять два роки, неодружений натурал, другий рік служби.

      – У Міри батьки і дівчина на Альфі, – озвалась Занга. – Її контракт закінчувався за два місяці.

      – На все є воля Велудумана, – почув Со Лай голос Протона.

      «Цей клон все ж таки сектант», – констатував прем’єр-лейтенант. Його здогадка підтвердилась і, відзначив він про себе, однією проблемою побільшало.

      – Ця істота достатньо важка, матимемо клопіт з її транспортуванням, – сказав він уголос.

      – Звільнимо великий візок від частини обладнання, – запропонував Протон.

      – І хто ж то все нестиме?

      – Ми, – знизав плечима клон. – Там СКАЧАТЬ