Любов іншого виміру. Тетяна Миколаївна Бережна

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ і щодуху гайнули вулицею. Люди у трамваї покосилися на Сатану з осудом, недоброзичливо.

      – Молодой человек, можно только догадываться, как легко Вам достались эти деньги! Народными деньгами развращаете детей! – сміливо виказала Сатані шляхетна сива жінка.

      Вчителька-пенсіонерка, зрозумів він. До болю знайома схема розвитку подій! Як ненавидів Люцифер свої вибрики робінгудства! Скільки разів він клявся собі не виходити у Зоні в народ, контролювати своє сумління, котре, як він вважав, було складовою прокляття Звіра Творцем. Найрозумніше зараз – відвернутися до вікна, а на зупинці вийти, та раптом він почув свій лагідний голос:

      – Нина Ивановна, Вы правы наполовину: деньги достаются мне не трудно, а развратить ребенка нельзя, если его душа не испорчена с рождения.

      Її ім’я не було для Сатани таємницею. Вона уважно поглянула на нього і несподівано радісно посміхнулася.

      – Володя Новиков? Как ты возмужал! Ты, или не ты?

      – Я! – озвався Сатана і підійшов до неї ближче.

      Володя Новиков, її колишній, дуже хороший учень, – прочитав на лобі вчительки Люцифер.

      – Это тебе, в твоем дипломатическом корпусе, деньги достаются легко? После МГИМО, после аспирантуры? – Ніна Іванівна засміялася. – Просто ты всегда был добрым мальчиком, извини, что налетела на тебя.

      – «Добрым мальчиком! – Люцифер мимоволі заплющив очі. – Невже цей Новиков так на мене схожий? Нещасний!»

      – Не часто встретишь в трамвае дипломата! Как мама? Ты женат? – як більшість вчителів, Ніна Іванівна говорила голосно, майже кричала.

      – Мама хорошо, а я не женат, но у меня есть невеста, – і здивувався: невже є?

      – Здесь мне выходить.

      Ніна Іванівна підвелася зі стільця, потяглася за господарськими сумками, та Люцифер перехопив їх.

      – Приятное совпадение, мне тоже.

      Вони вийшли з трамваю, Люцифер посміхнувся:

      – Как чувствуете себя на заслуженном отдыхе?

      – Хорошо, я оптимистка, хотя, конечно, пенсия могла бы быть и больше! – вона уважно поглянула в його обличчя, в її очах з’явився подив. – У тебя изменились глаза, Володя! Я же помню: были голубые… – вона вдихнула на повні груди. – Хотя, я уже сталкивалась с таким феноменом.

      – О чем Вы?

      – О глазах. У тебя же изменились глаза?

      – Да, позеленели, – із ввічливості збрехав Сатана.

      – Вот! Я, биолог, второй раз в жизни сталкиваюсь с какой-то генетической мистикой! У одной моей тоже очень хорошей ученицы три года назад, после похорон отца, изменились глаза: были карие, а стали фиолетовые!

      – Вы говорите о моей невесте, Нина Ивановна. Она необыкновенная, правда?

      – Елена Земная – твоя невеста? – здивувалась вона, аж торкнулась його руки.

      – Вас это удивляет?

      – И да, и нет! Разве я не учитель, не психолог человеческих душ?

СКАЧАТЬ