Любов іншого виміру. Тетяна Миколаївна Бережна
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Любов іншого виміру - Тетяна Миколаївна Бережна страница 13

СКАЧАТЬ і шалено атакував супротивника.

      глава 8

      Після вечері Олена з мамою розклали папери і почали нарахування субсидій. Олена користувалася калькулятором, розміри субсидій виписувала на папірці і передавала мамі, що належним чином оформлювала документи для родин за межею бідності.

      – Мамо, а ось за один місяць начислено гроші, а за два – ні. Треба ж за кожний з трьох, він не має права на субсидію?

      – Це така довідка з його роботи?… А подивись, там ще одна є. Скористуємося нею: та ж сума виписана, як загальна за три місяця. Розділи на три і, виходячи з цього, нараховуй субсидію.

      – А якби у нього не було цієї довідки?

      – Тоді б ми не мали права нараховувати йому субсидію, доню.

      – Це такий закон? Це ж смішно, мамо!

      – І страшно, і смішно, а що вдієш? Хіба ми самі вигадали ті закони?

      – Але ж…

      – Оленко, годі дискусій, ще багато роботи, а мені завтра рано вставати. Хоч би видали на цій неділі платню, а то буде нам не до сміху.

      Поки працювали, котик тихенько сидів під Оленчиним стільцем. Закінчивши підрахунки, Олена потяглася. Вона втомилася, але не так, як звичайно: в її душі вирував рій думок, збуджених зустріччю з Сатаною. – «Може, прийняти снодійне?» – майнуло у голові.

      Василько попросився надвір. Олена привідчинила двері, звірятко безшумно прослизнуло у щілину.

      – «Щасливе, геть вільне, бо дурне!» – про себе здихнула Олена і повернулася до мами.

      – Іди спати, красуне моя, вигляд у тебе втомлений, – лагідно промовила мама.

      Лежачи у ліжку напроти вікна, Олена вдивлялася у зірки. На мить її поглинуло безмежжя Всесвіту, вона навіть забула про нічну пригоду у садку і про Сатану.

      – Недосяжна безліч яскравих загадкових світів, – у захваті прошелестіли Оленчині вуста.

      Раптом у мороку кімнати спалахнуло кілька зірочок.

      – Не така вже й недосяжна! – мелодійно пролунало поруч, і Олена зрозуміла сенс вислову «янгольський голос».

      На стілець біля ліжка сіла дивної вроди жінка. Вона була вбрана у щось біле, величне, мала бездоганні риси обличчя, блакитне довге волосся і чудові сині очі.

      – «Яка незвична краса! Невже це Снігова королева?» – вразила Олену чудна дитяча думка.

      – Мир тобі! Рада, що не злякала тебе, як вчора у садку, – лагідно заговорила жінка. – Давно не була на Землі, забула, як легко лякаються люди.

      – У садку Ви виглядали чудернацькою химерою. Чому? – запитала Олена і здивувалась своїй хоробрості.

      – То була невдала витівка: хотіла розважити тебе, а замість того, налякала. Пробач!

      – Не переймайтеся, бути наляканим – звичайний стан людини, бо страх – найсильніше наше відчуття. – Олена сіла у ліжку. – Чомусь поряд з Вами я почуваюся первісною людиною-потворою. Ви Янгол?

      Сміх СКАЧАТЬ