Любов іншого виміру. Тетяна Миколаївна Бережна

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Вы подобрали крутейшую в Украине, все профи. Называете нас красиво: «Несущие смерть», но у врагов тоже есть пушки, каждый день рискуем жизнью, шеф… Вот если бы Вы разрешили нам надеть кресты! Были бы у нас кресты за пазухой, мы бы и чувствовали себя, как у Бога за пазухой! Может, разрешите, шеф?

      – Суки вы паршивые! Убиваете, грабите, – служите Сатане, а защиты ищете у Бога! А как же насчет «не убий, не украдь»?! Запомните: или я, или крест! Так и передай: никогда! – гнівно, вулканічно вибухнув Сатана.

      – Будет Вам нервничать, шеф. Нет, так нет… А служим мы, извините за свое мнение, не Сатане, а народу Украины. Убиваем не людей, а блядей, и грабим очень крутую сволочь, а не деда Панаса!… Что плохого в том, что мы под Вашим мудрым руководством спровоцировали войну между мафиями? К такой их всех матери! Пусть перестреляются, глотки друг другу перережут!… А нам что? У нас, профи в законе, есть чувство меры. Нам нужна зелень на девочек с сауной, на Гаваи, на двухэтажный домик, чтоб не стыдно было жить, вот и все! На двух стульях заднице неудобно.

      – Верно, Серый, но эту простую истину при жизни понимают не все, – зітхнув Сатана, – тормозни возле остановки, поеду трамваем.

      Машина зупинилася на узбіччі.

      – Вот тебе на девочек, – Люцифер простягнув водію пухку пачку доларів, кинув на нього суворий погляд, – зверье не трогать, только следить и ждать моего звонка. Похороним тварей с «почестями» в радиоактивных отходах.

      – Слушаюсь, шеф! До чего приятно с Вами работать, Вы просто Мориарти преступного мира! – і обличчя водія розквітло від задоволення.

      Люцифер вийшов з машини.

      – В трамвае следите за бумажником, шеф, – люб’язно порадив йому водій і сховав гроші у кишені.

      Сатана розглядав занедбане місто через млу пилу, що щільно покрила вікно трамваю. Брудне рухоме скло перетворювало реальність, що прослизала за вікном, на шарж карикатуриста на сіре буденне буття – заклопотану мишачу метушню у темній норі. Трамвай зупинився.

      Через дорогу напроти товста спритна торговка продавала дешеве вино на розлив. Жалюгідні п’яниці обліпили діжку з надписом «Крымские вина», як оси обкусану, гниючу грушу. Зненацька між двох нещасних зав’язалася квола бійка – обоє ледве трималися на ногах. Аж тут з-за діжки вибігла миршава червононоса жінка, розмахнулася порожнім кухлем і розбила його об голову одного з забіяк. Той упав, хтось поряд розреготався, Сатана в огиді скривив вуста.

      – «Пийте, та не упивайтеся!» – чомусь він згадав слова Ісуса, і кров стрімкою хвилею ударила в його голову: вона бачить це щодня, виходячи у місто! Вся ця гидота лізе у її надзвичайні, фіолетові очі, скверною матюків вривається у її ніжні вушка і плює перед нею недопалками цигарок… Та що там! Будь-яка сволота будь-коли може схопити її і потягти за собою… Сатана заплющив очі, його прокляття пронизливо-болісно сіпнуло серце. Бісове тавро Звіра! Завжди знає, коли саме нагадати про себе!

      – « Я – виродок, – безжально самокатувався Сатана, – ця потворна система життя у лагерній, комуністичній зоні, а зараз цей ідіот-монстр, СКАЧАТЬ