Название: Любов іншого виміру
Автор: Тетяна Миколаївна Бережна
Издательство: Издательские решения
Жанр: Современная русская литература
isbn: 9785449333711
isbn:
Олена пішла від кіосків геть.
– Пацаны, идите сюда! – почула вона за спиною приємний чоловічий голос і знову ледь здолала спокусу озирнутися.
Несподівано якась циганка стрімко перетнула їй дорогу. Циганка, як циганка: брудні ноги, купа зім’ятих рясних спідниць, блискучі цяцьки на шиї, у засмоктаному волоссі пір’я, у зубах цигарка і завеликий ніс на сіро-зеленому обличчі. Та Олені стало недобре.
– Дай гривну, красавица! Всю правду расскажу, завидуют тебе, порча на тебе, положи мне на руку бумажный деньги, сниму! – словоблудила циганка і важко тиснула на Олену нахабним поглядом чорних вологих очей.
– Порча заводится на порче, отойди! – і Олена спробувала обминути її.
– Стой на месте, не то схватит Сатана! – страшно прохрипіла ворожка.
– Смотри, чтоб тебя не схватил! – Олена таки відчепилася від циганки, прибравши її зі свого шляху рішучим поглядом фіолетових очей.
Тепер до Ліди. Олена швидко йшла вулицею, що була умовною межею між містом і селищем. Зосередившись на своїх думках, вона майже не помічала, хто і що її оточує. І даремно! Вона ледве встигла відреагувати, коли брудна долоня жалюгідного п’яниці з розмахом ляснула її по нозі. Олена різко відпихнула брудну руку, воно поточилося, але встояло. У тупому погляді скляних очей майнула звіряча лють, п’яниця заніс над дівчиною кулак.
– Сука! Та я тебя! – заволав він на всю вулицю.
Від нього гидотно тхнуло сумішшю перегару, сечі і поту. Олена похитнулася від шоку і відрази, в цю ж мить руку потвори перехопив білявий високий красень:
– Мразь…
Він ударив п’яницю кулаком в обличчя, той упав, встав на карачки і забубнив матюки. Кілька перехожих, весело коментуючи сцену, призупинилися.
– Неудивительно, ходят почти голые, – зауважила незграбна жінка з курячим виразом обличчя.
Від приниження Олена ледь стримувала сльози. Захисник простягнув їй хустинку, їх очі зустрілися і… Це було нове дивне відчуття: глибокі зелені очі незнайомця втягували у себе фатально, його особливий погляд заворожував… Олена почула у голові гулкі удари. – «Моє дурне серце!» – здогадалась. Вона перевела подих і зніяковіла, бо їй здалося, що він чудово зрозумів, якої сили враження на неї призвів. Між тим його вуста торкнула тепла усмішка.
– Успокойтесь, Вы такая редкая красавица, вот у негодяя и сорвало крышу, – лагідно промовив він.
Незнайомець невимушено користувався жаргоном рідного міста, однак Олені чомусь спало на думку, що він дуже здалеку. – «Не може він жити на Землі!» – приголомшенням промайнуло в її голові – «Де я його бачила?»
– Могу я Вас проводить? Вам небезопасно ходить по улицам, – люб’язно запропонував він, відверто милуючись нею.
– Спасибо, не стоит, – почервонівши, відказала СКАЧАТЬ