Любов іншого виміру. Тетяна Миколаївна Бережна

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ хатка?! – занервувала Оленчина суть.

      – Саме так, тіло це хатка душі, – посміхнулась Маргарита, – поглянь, подруго, твоє тіло летить за нами як багаж. Так краще і для нього, і для твоєї душі. Не переживай, все буде добре!

      Олена знову поглянула вниз: далеко-далеко під ними, повільно, всередині променя просувалася маленька синя крапка. «Моє тільце у костюмчику, яке крихітне, беззахисне!» – здогадалась Оленчина душа.

      – Маргарито, давай зупинимось, воно ж нас не наздожене!

      – Наздожене, ми зачекаємо на нього у кулі. Не бійся, без твого тіла не полетимо!

      Та турбота про тіло повністю опанувала Оленчину душу, їй здавалося, що воно наближається до них занадто повільно. Вона дуже хвилювалася, якби з ним чого не трапилося.

      – Як довго тягнеться час! А якщо воно зіткнеться з тим клятим супутником? Або ще гірше: ідіоти-військові розстріляють моє бідолашне тільце! – не вгамовувалась душа Олени.

      Раптом зовсім поряд почувся чоловічий регіт, потім слова:

      – Не бійся, дівчинко! Військові не розстріляють твоє гарненьке тільце, бо, як ти вірно зауважила, вони ідіоти, і далі свого носа нічого не бачать! Привіт, Маргарито! Я весь до ваших послуг!

      – Ну ось, добідкалась. Яка небувала честь, нас супроводжує сам Сатана, – пошепки пояснила Маргарита.

      – Що ж нам тепер робити? – розгубилася Оленчина душа.

      – Та нічого! Нам зовсім нічого боятися, нас захищає і Творець, і Сатана! – зітхнула Маргарита.

      Нарешті вони забралися в кулю, що зсередини була прозора і сповнена м’яким світлом. Оленчина душа намагалася знайти джерело світла, та так і не знайшла. Завдяки штучній гравітації у кулі був верх і низ. На білій підлозі погойдувалася величезна пухка перина у формі яблука. Прозорий люк було відчинено, чекали на тіло.

      Сатана увірвався у промінь Дияволом, спритно підхопив дівоче тіло на руки і стрімко рвонув угору. Її душа, спостерігаючи за його шаленим рухом, миттєво заспокоїлась і задоволено у собі посміхнулася.

      – Олено, це щось! От навіжений! Багато на що здатний… Ще не бачила янголів, стрибаючих у захисний промінь… – тільки і встигла сповістити Маргарита, Бо Сатана вже був у середині кулі.

      Він обережно передав тіло Маргариті. Вона зручно уклала Оленчине тіло, укутала його з усіх боків. Душа Олени з цікавістю поглянула на своє тіло. Як дивно!

      «Гарне тіло!» – відзначила потайки душа.

      – Дякуємо за послугу, Люцифере. Нам час вирушати, – сказала Маргарита ввічливо, але холодно.

      Сатана мило посміхнувся.

      Оленчина душа скоса поглянула на нього: на Землі, захищаючи її від п’яниці, він виглядав не таким могутнім. Сатана був у чорному, його широкоплеча висока статура випромінювала Космічну велич, риси обличчя вражали шляхетністю і мужністю.

      «Бісів красень – видатна постать Всесвіту! Чому він підбурив Іуду продати Ісуса за тридцять срібників? Важко уявити!» – СКАЧАТЬ