Любов іншого виміру. Тетяна Миколаївна Бережна

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ скажи у трьох словах, головне!

      – В Раю ти прослухаєш курс лекцій, викладачами будуть Ісус Христос і Вищі Янголи Світла, потім складеш іспити…

      – Кому? Ісусу Христу?! – захвилювалася Олена, аж кинуло у жар.

      – Так, та не бійся ти так, ти дуже здібна, все буде чудово! – заспокоїла її Маргарита. – А місія – спасати Землю. Ну, на це, на жаль, зовсім немає часу, вибач, люба! Обміркуй все як слід, а завтра о першій ночі я буду чекати тебе на стежині у садку. Якщо тобі не байдуже до долі Землі, полетимо на Небо. До побачення!

      Маргарита поцілувала Олену у чоло і розтанула у мороку, проте у відчинене вікно заскочив котик і нахабно заплигнув на ліжко.

      – Чув, Василько? Це тобі не подорож у Петриківку автобусом! – промовила казково щаслива Олена і поринула у здоровий, міцний сон.

      Глава 9

      Олена прокинулась аж о десятій ранку. Розплющила очі, скривилася і заплющила знову: болісно яскравий сонячний зайчик грайливо застрибав по її обличчю. Відчувши затишок на душі, Олена солодко потяглася і пригадала нічну розмову.

      Відтепер її життя набуло надзвичайно важливого сенсу. Радість підхопила Олену і поставила перед дзеркалом.

      – «Хочеться жити, а переконувати себе, що я гарна у мене немає потреби, це заняття для бідолашних нечепур! А я – левиця, ні, просто – Дияволиця!» – милуючись собою, самовпевнено, гордовито посміхнулася Олена і раптом злякалася.

      – Оце так! Що це ти, дівко?! Невже ця зухвала думка твоя? Нахабо! – докірливо виказала вона своєму відображенню. – Права була Маргарита, треба знайти свій хрест, – забідкалася і почала шукати хрестик, та його неначе вкрали.

      Олена припинила даремні пошуки, приготувала собі філіжанку міцної кави, сіла у садку під могутнім горіхом, глибоко задумалась.

      – «Не знайшла, бо він не мій. Мабуть, мій хрест дещо важчий, ніж той, що подарувала мені моя хрещена мати! Я ж одна з дванадцяти… Багато званих, та мало обраних», – розмірковувала вона, п’ючи каву.

      Вночі пройшов дощ. Олена огледіла садок господарським оком: утамувавши спрагу, рослини бадьорили душу свіжістю. Понад стежиною розквітли жовтогарячі ногітки, духмяні чорнобривці. Огорнуті серпанком солодкого аромату, пишні півонії пестили зір розвалькуватою рожевою розкішшю. Над квітами заклопотано метушилися бджоли, дрібні мошки. Пухнастий джміль-одинак виглядав поважно: він не поспішав, працював ретельно, уважно.

      – Який красень-джентльмен! – замилувалась Олена джмелем.

      Кілька яскравих метеликів теж закружляли над джерелами нектару, час від часу занурюючи свої довгі хоботки у ту насолоду. Обмірковуючи своє надзвичайне майбутнє, Олена не помітила, як занурилася у казково щасливий внутрішній стан. Нірвана, та й годі!

      – «Я ж нічим не відрізняюся від метелика!» – спало їй на думку і вона, відганяючи від обличчя надокучного джмеля-джентльмена, СКАЧАТЬ