Название: Спершу найважливіше! Жити, любити, вчитися, залишити слід
Автор: Стівен Р. Кові
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Самосовершенствование
isbn: 978-617-12-5251-6, 978-617-12-5252-3, 978-617-12-4994-3, 978-0-671-86441-5
isbn:
Внутрішній вогонь виникає завдяки нашому духовному бажанню залишити слід. Він перетворює наші потреби на здатність творити щось корисне. Їжа, гроші, здоров’я, освіта і любов стають ресурсами, завдяки яким ми можемо повернутися до світу й допомогти іншим задовольнити їхні потреби.
Подумайте, що керує нашими рішеннями, на що витрачати час. І яким стає наше життя, коли ми готові ефективно задовольняти свої потреби й перетворювати їх на здатність творити корисне. Абрагам Маслоу, один із батьків сучасної психології, розробив «ієрархію потреб». Він поставив самоактуалізацію на найвищу сходинку в людському досвіді. Але в останні роки життя Маслоу переглянув свою теорію і визнав, що найвищий досвід не самоактуалізація, а самотрансцендентність, тобто життя для мети, що вища за людську особистість.[10]
Джордж Бернард Шоу казав:
«Справжня радість у житті… це долучитися до мети, яку сам визнаєш величною… бути знаряддям Природи, а не злої й егоїстичної зграйки ображених утриманців, які ниють, що світ і пальцем не поворухне, щоб зробити вас щасливими. ‹…› Я вважаю, що моє життя належить людству і що скільки я живу, стільки маю за честь робити для нього все, що можу. На смертному одрі я хочу відчути, що використав для цієї мети все, що мав. Адже що більше я працюю, то повніше живу. Я насолоджуюсь тим, що живий. Життя для мене – не “коротка мить”. Це прекрасний факел, який на короткий час підноситься в моїй руці, і я хочу, щоб він світив яскраво, якомога яскравіше, перш ніж я передам його прийдешнім поколінням».[11]
Роджер. Під час однієї тижневої програми, присвяченої орієнтованому на принципи керуванню, до мене підійшов чоловік і запропонував поділитися зі мною кількома думками. Ми сіли на веранді, яка виходила на озеро і поле для гольфу.
Дивлячись на того чоловіка, я ніяк не міг уявити, про яку проблему він хоче зі мною поговорити. Це був дуже поважний пан, за п’ятдесят, віце-президент міжнародної корпорації, він мав гарну родину. До нашої програми долучився активно і сприймав усі матеріали з інтересом.
«Цілий тиждень я почувався дуже некомфортно, – зізнався мені цей чоловік. – У понеділок увечері я почав робити одну вправу…»
Потім він розповів мені дещо про своє життя. Виріс мій розмовник у містечку на заході США, у дитинстві займався спортом, гарно вчився, співав у хорі. Пізніше в коледжі він також був членом кількох клубів і брав участь у різних програмах. Дістав першу роботу, одружився, народилася його дитина. Почалися подорожі за кордон, просування кар’єрною драбиною. З’явився власний будинок і друга дитина, чоловік став віце-президентом. Я слухав і чекав: коли ж з’явиться проблема, жахлива трагедія, яка вщент зруйнує це показово-ідеальне життя.
«Проблема, – сказав нарешті чоловік, – у тому, СКАЧАТЬ
10
[x] Див. Abraham Maslow, Toward a Psychology of Being, 2nd ed. (New York: Van Nostrand, 1968), і A. H. Maslow, The Farther Reaches of Human Nature (New York: Penguin, 1971). (
11
[xi] Цю цитату, яку приписують Джорджеві Бернарду Шоу, нам показав один колега. Ці слова роками нас надихали. (