Убивство Роджера Екройда. Аґата Крісті

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ і ми з Блантом перенесли її нагору та вклали в ліжко. Потім я попросив його розбудити місіс Екройд і повідомити їй новину. Флора незабаром отямилась, і я привів до неї маму, пояснивши, як дбати про дівчину. Тоді поквапився униз.

      Розділ шостий. Туніський кинджал

      Я зустрів інспектора на виході з дверей, що вели до кухонних приміщень.

      – Як молода леді, докторе?

      – Саме оговтується. З нею її мати.

      – Це добре. Я допитував слуг. Усі вони стверджують, що сьогодні ввечері біля чорного ходу нікого не було. Ваш опис того незнайомця досить нечіткий. Для продовження чи не могли б ви повідомити нам щось конкретніше?

      – Боюся, що ні, – з жалем відповів я. – Розумієте, ніч була темна, а хлопець мав піднятий комір пальта й насунутий на очі капелюх.

      – Гм, – гмикнув інспектор. – Схоже на те, що він хотів приховати своє обличчя. Впевнені, що не знаєте його?

      Я відповів, що ні, хоч і не так рішуче, як належало б: згадав своє враження, що десь чув голос незнайомця. Доволі невпевнено я пояснив це інспектору.

      – Кажете, голос грубий, простакуватий?

      Я погодився, але мені спало на гадку, що та грубість була трохи перебільшена. Коли, на думку інспектора, чоловік волів приховати своє обличчя, то він міг би так само спробувати змінити свій голос.

      – Докторе, ви не проти знову пройти зі мною до кабінету? Є ще дещо, про що я хочу вас запитати.

      Я неохоче погодився. Інспектор Девіс відімкнув двері передпокою, ми пройшли, і він знову замкнув їх за собою.

      – Ми ж не хочемо, щоб нас турбувати, – мовив він похмуро. – І не хочемо, щоб нас підслухали. Що там за історія з шантажем?

      – Шантажем! – приголомшено вигукнув я.

      – Це плід Паркерової уяви? Чи в цьому справді щось є?

      – Якщо Паркер чув про шантаж, – повільно протягнув я, – то напевно підслуховував за дверима крізь замкову щілину.

      Девіс кивнув.

      – Найвірогідніше. Розумієте, я саме перевіряю, що робив Паркер того вечора. Направду мені не сподобалася його поведінка. Чоловік щось знає. Коли я почав розпитувати його, він злякався і почав щось верзти про шантаж.

      Я миттєво ухвалив рішення.

      – Добре, що ви порушили цю тему, – промовив. – Я все ще намагався вирішити, чи зізнаватися, поклавши руку на серце, чи ні. Власне, вже вирішив усе вам розповісти, проте чекав слушної нагоди. І зараз вона з’явилася.

      І я описав усі події того вечора так, як виклав їх тут. Інспектор проникливо слухав, час від часу ставлячи запитання.

      – Найнезвичніша історія, яку я чув, – підсумував він, коли я закінчив. – І ви кажете, що лист безслідно зник? Погано, це справді дуже погано. Це дає нам те, що ми шукаємо, – мотив для вбивства.

      Я кивнув.

      – Я розумію.

      – Кажете, містер Екройд натякнув на свою підозру про причетність когось із домашніх? Домашні – досить гнучке визначення.

      – Ви ж не думаєте, що Паркер – та особа, яку ми шукаємо? – СКАЧАТЬ