Убивство Роджера Екройда. Аґата Крісті

Чтение книги онлайн.

      Інспектор зрозумів ситуацію з першого погляду. Коли ми опинилися у великому холі, він замкнув за собою двері та поклав ключ до кишені. Потім тихо проінструктував констебля, і той налаштувався піти.

      – Треба розібратися з тими слідами від взуття, – сказав інспектор. – Але спершу мушу перекинутися кількома словами з міс Екройд. Вона останньою бачила дядька живим. Вона вже знає?

      Реймонд похитав головою.

      – Тоді ще зо п’ять хвилин не говоритимемо. Вона краще відповість на запитання, якщо не буде засмучена правдою про свого дядька. Скажіть їй, що сталося пограбування, і запитайте, чи вона не проти одягтися і зійти, щоб відповісти на кілька запитань.

      Реймонд пішов нагору виконувати доручення.

      – Міс Екройд зараз зійде, – повідомив він, повернувшись. – Я переказав їй те, що ви порадили.

      Не минуло й п’яти хвилин, як Флора, у світло-рожевому шовковому кімоно, зійшла сходами. Вона здавалася неспокійною і збудженою.

      Уперед виступив інспектор.

      – Добривечір, міс Екройд, – привітався він чемно. – Боюся, була спроба пограбування, тож ми хочемо, щоб ви допомогли нам. Що то за кімната? Більярдна? Заходьте сюди та присядьте.

      Флора присіла на краєчок широкого й завдовжки з усю стіну дивана та подивилася на інспектора.

      – Я не дуже зрозуміла. Що вкрадено? Що я повинна вам розповісти?

      – Загалом таке, міс Екройд. Паркер стверджує, що ви виходили з кабінету свого дядька за чверть до десятої. Це так?

      – Саме так. Я прийшла побажати йому на добраніч.

      – Час точний?

      – Ну, це було десь тоді. Напевно не скажу. Можливо, пізніше.

      – Ваш дядько перебував сам чи з кимось іще?

      – Він був сам. Доктор Шеппард уже пішов.

      – Ви часом не зауважили, вікно було відчинено чи зачинено?

      Флора похитала головою.

      – Не можу відповісти. Штори було опущено.

      – Саме так. А дядько поводився звично?

      – Думаю, так.

      – Можете розповісти нам, як саме все відбувалося?

      Флора на мить замовкла, наче намагаючись згадати.

      – Я зайшла і сказала: «Добраніч, дядьку, я лягаю спати. Сьогодні я втомилася». Він щось пробурмотів і… Я підійшла, щоб поцілувати його, а він сказав, що сукня мені личить, а тоді попросив піти, СКАЧАТЬ