Убивство Роджера Екройда. Аґата Крісті

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ не треба. Я сам перевірю. Та спершу більш-менш точно визначимось із годинами. Хто востаннє бачив містера Екройда живим?

      – Може, я, – припустив я. – Коли йшов… зараз згадаю… десь за десять хвилин до дев’ятої. Він сказав мені, що не хоче, аби його турбували. Я переказав розпорядження Паркеру.

      – Саме так, сер, – поважно виголосив Паркер.

      – Містер Екройд був живий о пів на десяту, – вставив Реймонд. – Я чув його голос.

      – З ким він розмовляв?

      – Оцього я не знаю. Звісно, на той час я вважав, що з ним доктор Шеппард. Я мав запитати його дещо про документи, з якими працював, а коли почув голоси, пригадав, як він сказав, що хоче поговорити з доктором Шеппардом і щоб йому не перешкоджали. Тому пішов. А тепер виявилося, що доктор уже пішов?

      Я кивнув.

      – Чверть по дев’ятій я був удома, – продовжив я. – І не виходив, поки до мене не зателефонували.

      – Хто міг бути з ним о дев’ятій тридцять? – запитав інспектор. – Не ви… містере… м-м…

      – Майор Блант, – підказав я.

      – Майор Гектор Блант? – перепитав інспектор, і в його голосі забриніли нотки поваги.

      Блант тільки ствердно кивнув головою.

      – Гадаю, ми зустрічалися раніше, сер, – зазначив інспектор. – Я вас одразу не впізнав, але ви зупинялися в містера Екройда торік, у травні.

      – У червні, – виправив Блант.

      – Справді, то був червень. Отже, як я вже запитував, то не ви були з містером Екройдом сьогодні о дев’ятій тридцять вечора?

      Блант похитав головою.

      – Я не бачив його після вечері, – зізнався він.

      Інспектор повернувся до Реймонда:

      – А ви, сер, не чули, про що йшлося в розмові?

      – Я почув тільки фрагмент, – почав секретар, – і, оскільки припускав, що містер Екройд із доктором Шеппардом, цей уривок видався мені дуже дивним. Як я пам’ятаю дослівно, містер Екройд сказав: «Звернення до мого гаманця були такими частими останнім часом» – так і сказав «останнім часом» – «що, боюся, я більше не можу виконати це прохання…» Я відразу ж пішов, тому нічого більше не почув. Але дуже здивувався, бо доктор Шеппард…

      – … не позичає ні для себе, ні для інших, – закінчив я.

      – Вимагання грошей, – задумливо мовив інспектор. – Можливо, для нас це важлива підказка. – Він звернувся до мажордома. – Кажете, Паркере, ви нікого не впускали через парадний вхід сьогодні ввечері?

      – Саме так, сер.

      – Тоді містер Екройд мав особисто впустити незнайомця. Але я не зовсім розумію…

      Інспектор, здалося, на кілька хвилин замислився.

      – Зрозуміло одне, – озвався він нарешті, виринувши з глибокої задуми, – містер Екройд був живий і здоровий о пів на десяту. Це востаннє, коли відомо, що він був живий.

      Паркер винувато закашлявся, й інспектор одразу ж звернув на нього свій погляд.

      – Щось не так? – різко спитав він.

      – Пробачте, сер, але після того його бачила міс Флора.

      – Міс СКАЧАТЬ