Екзорцист. Вільям Пітер Блетті

Чтение книги онлайн.

      – Так, я розумію, – погодилася Кріс, – але я в цьому профан. То що таке чорна меса?

      – Ну, якщо коротко, то це пародія на католицьке богослужіння, – пояснив декан. – Пов’язана з культом диявола.

      – О Боже! Ви хочете сказати, що такі речі існують?

      – Не можу нічого стверджувати. Хоч мені колись довелося почути статистичні дані про те, що тільки в Парижі щороку відправляють близько півсотні тисяч чорних мес.

      – І це тепер? – здивувалася Кріс.

      – Це тільки те, що я чув.

      – Так, звісно, від єзуїтської спецслужби, – вставила свої п’ять копійок місіс Перрін.

      – І зовсім ні, – заперечив декан. – Просто я чую голоси. Жінки розреготалися.

      – Ви знаєте, у Лос-Анджелесі, – зауважила Кріс, – можна почути безліч історій про поширені там відьомські культи. Я часто думала, правда це чи ні?

      – Ну, як я вже казав, я не фахівець у цих питаннях, – зізнався декан. – А ось хто може вам багато розповісти – то це Джо Даєр. Де він, до речі?

      Декан роззирнувся довкола.

      – Ага, он там, – сказав він, показуючи на другого священика, що стояв спиною до них біля шведського столу, накладаючи собі на тарілку вже другу порцію. – Гей, Джо?

      Молодий священик обернувся з безпристрасним виразом обличчя.

      – Ви мене кликали, пане декане?

      Декан підкликав його помахом пальця.

      – Секундочку, – відповів Даєр, ще завзятіше атакуючи карі й салат.

      – Це єдиний леприкон серед нашого духівництва, – сказав з явною симпатією декан і відпив ковточок вина. – Минулого тижня у Святій Трійці було кілька випадків осквернення, і в одному з них, на думку Джо, були речі, типові для чорних мес, тож я припускаю, що він може вам дещо розповісти на цю тему.

      – А що сталося в церкві? – запитала Мері Джо Перрін.

      – Ой, це занадто гидко, – сказав декан.

      – Кажіть, ми вже ж повечеряли.

      – Ні, прошу вас. Це просто мерзенно, – заперечив він.

      – Та годі вам, кажіть!

      – То що, ви не можете прочитати мої думки, Мері Джо? – запитав він у неї.

      – Ой, та я могла б, – усміхнулася вона у відповідь, – але просто не думаю, що достойна входити в оце Святеє Святих!

      – Ну, але це справді хворі речі, – мовив декан.

      Він описав осквернення. У першому випадку ключар знайшов на вівтарному покривалі перед табернаклем купу людських екскрементів.

      – О, це таки справді гидота, – скривилася місіс Перрін.

      – Ну, а другий випадок іще мерзенніший, – зазначив декан, а тоді скористався опосередкованою мовою й кількома евфемізмами, щоб пояснити, як ліворуч від вівтаря хтось приліпив до статуї Христа масивний глиняний фалос.

      – Достатньо хворі речі? – запитав він наостанок.

      Кріс помітила, що ясновидиця виглядала по-справжньому збентеженою, коли сказала:

      – Ой, годі вже. Вибачте, що я почала розпитувати. Змінімо СКАЧАТЬ