Знищ мене. Тагере Мафі

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ збираєтеся мене вбити? – слова зриваються з моїх вуст, перш ніж я встигаю їх осмислити, і чийсь пістолет знову б’є мене ззаду. Я з хрипом падаю, розпластуючись на брудній підлозі.

      – Це було необов’язково, Роланде, – у Варнеровому голосі бринить досада. – Напевно, я й сам думав би про це на її місці.

      Пауза.

      – Джульєтто?

      Мені якось вдається підвести голову.

      – У мене є для тебе пропозиція.

      Дев’ять

      Я не певна, чи правильно розчула.

      – У тебе є дещо, що мені потрібне, – Варнер досі дивиться на мене.

      – Не розумію, – відповідаю йому.

      Він глибоко зітхає і підводиться, щоб перейти кімнату. Адама ще не відпущено.

      – Ти – щось на кшталт мого проекту-плеканця, – Варнер усміхається сам до себе. – Я так довго вивчав записи (матеріали?) про тебе.

      Я ледве витримую Варнерову помпезність, самозакоханість.

      Хочеться стерти цю усмішечку з його обличчя.

      Варнер зупиняється.

      – Я хочу взяти тебе у свою команду.

      – Що? – обірваний шепіт здивування.

      – Тепер війна, – трохи нетерпляче продовжує він. – Можливо, ти зможеш зібрати всі шматки пазла воєдино.

      – Я не…

      – Я знаю твою таємницю, Джульєтто. Я знаю, чому ти тут. Усе твоє життя задокументоване в лікарняних записах, скаргах владі, безладних позовах, публічних вимогах тебе ізолювати.

      Його пауза дає мені досить часу, щоб придушити кашель жаху, що стискає моє горло.

      – Я вже давно думав про це, але хотів переконатися, що ти справді не божевільна. Ізоляція була не найкращим індикатором, і ти добре себе показала.

      Він удостоює мене усмішки, і, напевно, я маю бути вдячна за його похвалу.

      – Я послав до тебе Адама як останню пересторогу. Хотів переконатися, що ти не агресивна й здатна до взаємодії та комунікації з людьми. І мушу сказати, я дуже задоволений результатом.

      Хтось здирає з мене шкіру.

      – Адам, здається, надто гарно зіграв свою роль. Він хороший солдат. Навіть один із найкращих.

      Варнер дивиться на Адама перед тим, як усміхнутися мені.

      – Але не хвилюйся, він не знає, на що ти здатна. Принаймні поки що.

      У мені шкребеться паніка, я ковтаю мýку, я благаю себе не дивитися в його бік, але не можу втриматися не можу не можу. Ми з Адамом на секунду ззираємося, але він відводить очі так швидко, що я не певна, чи мені це не привиділося.

      Я монстр.

      – Я не такий жорстокий, як ти гадаєш, – продовжує Варнер, музикально розтягуючи слова. – Якщо тобі так до вподоби його компанія, я можу це влаштувати, – він робить жест між собою, мною та Адамом, – постійним призначенням.

      – Ні, – видихаю я.

      Варнер кривить вуста в байдужій посмішці.

      – Добре, хай буде так. Але обережно, красуне. Якщо СКАЧАТЬ