Знищ мене. Тагере Мафі
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Знищ мене - Тагере Мафі страница 14

СКАЧАТЬ волосся обстрижене колом, короткі рукави закачані до плечей, військові татуювання на передпліччях, такі ж як в Адама.

      О.

      Господи.

      Ні.

      Адам проходить у двері повз білявого й вказує пістолетом на вузький передпокій.

      – Рухайся.

      Адам наставляє пістолет мені в груди.

      Адам наставляє пістолет мені в груди.

      Адам наставляє пістолет мені в груди.

      Його очі незнайомі, якісь скляні й далекі, далекі-далекі.

      Я немов обколена новокаїном. Оніміла, мене немає, усі почуття та емоції зникли назавжди.

      Я – стогін, якого не було.

      Адам – солдат. Адам хоче, щоб я померла.

      Тепер я відкрито дивлюся на нього, усі почуття зникли, мій біль – це крик, що відійшов від мого тіла. Ноги рухаються автоматично, вуста стиснуті, бо з цієї миті не буде більше слів.

      Смерть буде звільненням від тих земних насолод, яких я зазнала.

      Не знаю, скільки я йшла, доки мене не зупинив інший удар у спину. Я кліпаю проти такого яскравого світла, якого вже давно не бачила. Очі починають сльозитися, і я відвожу погляд від флюоресцентної лампи, що освітлює просторе приміщення. Заледве можу щось розгледіти.

      – Джульєтто Феррарз.

      Голос вибухає моїм ім’ям. Важкий черевик притискає мою спину, і я не можу підвести голову, щоб розгледіти, хто до мене звертається.

      – Вестоне, притуши світло й звільни її. Я хочу розгледіти її обличчя.

      Команда холодна й сильна, немов сталь, небезпечно спокійна й неймовірно владна.

      Яскравість зменшують до такого рівня, який я можу витримувати. Підошва черевика впирається мені в спину, але більше не давить у шкіру. Я підіймаю голову, щоб обдивитися навколо.

      Перше, що мене вражає, – це його молодість. Він, напевно, не набагато старший за мене.

      Ясно, що він тут якийсь туз, але я навіть не уявляю, що саме він робить. Його шкіра бездоганно гладенька, лінія щелеп різка й сильна. Очі найяскравішого відтінку смарагду, який я тільки бачила.

      Він гарний.

      Його крива посмішка – втілення проникливого зла.

      Він сидить на чомусь, що під ним здається троном, але насправді це не більш ніж стілець у порожній кімнаті. Ідеально випрасуваний костюм, майстерно зачесане волосся, його солдати – ідеальні охоронці.

      Я ненавиджу його.

      – Ти така вперта, – його зелені очі майже світяться. – Ніяк не йдеш на контакт. Навіть не зволила чемно порозмовляти з однокамерником.

      Я здригаюся, хоч і не хотіла цього робити. На моїй шиї виступають зрадливі червоні плями.

      Здається, моє збентеження тішить Зелені Очі, а я раптом омертвіла.

      – Ну, хіба це не цікаво.

      Він клацає пальцями.

      – Кент, будь ласка, крок уперед.

      Моє серце завмирає, коли я бачу Адама. Кент. Його ім’яАдам СКАЧАТЬ