Жінка у вікні. Е. Дж. Фінн

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ знавців орфографії,[95] що Джейкоба обрали до учнівської ради в середній школі, після дослідження «Інстаґрам»-профілю матері Ґрейс та перегляду стрічки «Твіттера» Бена (йому справді варто увімкнути певні налаштування приватності), після того, як я стираю сльози та перехиляю третій келих червоного, я опиняюся у спальні, переглядаю фото на телефоні. А тоді знову спілкуюся з Едом.

      – Вгадай, хто, – кажу я, як завжди.

      – Ти вже добряче наклюкалась, ударнице, – зауважує він.

      – Сьогодні був довгий день. – Я дивлюся на порожній келих, відчуваю поколювання провини. – Як там Лівві?

      – Готується до завтра.

      – Ой, дійсно. Який у неї костюм?

      – Привида, – каже Ед.

      – Тобі пощастило.

      – Тобто? Я сміюся.

      – Минулого року вона була пожежною машиною.

      – Дідько, ми кілька днів із тим провозилися.

      – Я провозилася.

      Я чую, як він вишкіряється.

      Через сквер, крізь вікно на третьому поверсі, у глибині темної кімнати видніється миготіння екрана комп’ютера. Вмикається світло, настає миттєвий світанок; я бачу стіл, настільну лампу, а потім Ітана, що саме скидає светр. Підтверджую: вікна наших спалень дійсно виходять одне на одне.

      Він повертається, з опущеними очима знімає із себе сорочку. Я відвертаюсь.

      Неділя, 31 жовтня

      10

      Слабке ранкове світло просочується крізь вікна спальні. Я перевертаюся; стегно грюкає по ноутбуку. Допізна вночі гидотно грала в шахи. Мої коні спотикалися, мої тури обвалювались.

      Я волочу себе в душ, а потім витягую з нього, рушником сушу волосся, ковзаю дезодорантом під пахвами. Готова до боротьби, як каже Саллі. Веселого Гелловіну.

      Звісно, двері я сьогодні нікому не відчинятиму. Девід виїде о сьомій, говорив, що збирається в центр, здається. Закладаюся, це буде весело.

      Він ще запропонував залишити миску із солодощами на ґанку.

      – Діти розберуть усе за якусь хвилину, як цукерки, так і миску, – відповіла я на це.

      Його це, здається, дратує.

      – Я дитячим психологом не працював, – відповідає він.

      – Для цього й не треба бути дитячим психологом. Вистачає побути колись дитиною.

      Тому я збираюся повимикати всюди світло і вдавати, що нікого немає вдома.

      Заходжу на свій сайт із фільмами. Ендрю онлайн; він виклав посилання на відгук Полін Каель[96] на «Запаморочення»[97] – «дурний» та «пустопорожній», – а під посиланням він створив відкритий список із запитанням: «Найкращий нуар-фільм, щоб дивитися, тримаючись за руки?». («Третій чоловік». Одні тільки останні кадри чого варті.[98])

      Я читаю огляд Каель, кидаю йому повідомлення. За п’ять хвилин він виходить із мережі.

      Не можу СКАЧАТЬ