Чужинець. Сімона Вілар

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ конем. Навіть помітила, як хвилюється на плечах вершника хутро заможного, з чорно-бурої лисиці, кожушка. Незвичайний витязь, молодий, незнайомий. Зараз він уб’є її…

      Але вершник тільки поглянув. Карина побачила його яскраві сині очі під темним хутром шапки, стиснуті губи на незвично голеному обличчі. Він навіть не уповільнив ходи коня. А вона, чи то благаючи, чи то захищаючись, підвела руки, потяглася до нього.

      Він проминув її. Карина чула, як дзвенить, віддаляючись, набірна збруя коня, як глухо рипить сніг. І поникла. Вітер накинув їй волосся на очі.

      – Боги… Роде добрий… Дайте сил.

      І раптом знову побачила його. Незнайомець повертався до неї.

      Роздiл 2

      Ще коли Торір виїздив із Новгорода, його попередили про радимичів: новий князь Родим на вдачу гарячий, гомінливий, але головну силу все ж являє його мати, княгиня Параксева. І зараз, дивлячись на них – сина й матір, – Торір розумів, як це правдиво.

      Князь Родим, який, ще не оклигавши від хвороби, кашляє, злісно лається, був би мов м’яка глина у Торірових руках. Слухаючи його мову, вдоволено усміхався:

      – Оце так славно! Звісно ж, по руках!

      Інша річ – княгиня-мати. Немолода, огрядна, жовтолиця, здавалася геть восковою через жовтий шовк, що облягав їй щоки, з підозрою слухала розмови прийшлого варяга. А він же пропонував саме те, що мало їм сподобатися, – підтримати воєводу новгородського Олега у поході проти Дира й Аскольда Київських.

      – Хіба самі не знаєте, що Дир шастає лісами вільних радимичів, мов своїми мисливськими угіддями? А Олег, насправді, єдиний, хто може варягів київських приборкати.

      – Правду мовиш!.. – зараз же поривався підвестися Родим, але, ніби натикнувшись на материн погляд, знітився, заходився кахиканням.

      У Параксеви погляд важкий, маленькі очиці тьмяно блищать під набряклими повіками.

      – Поясни ти нам, варяже прийшлий, чому це ми, радимичі, мусимо допомагати Олегові? Ми плем’я вільне, ні з ким рядів[41] не укладаємо, проте й самі нікого не слухаємо.

      І вкотре змушений Торір пояснювати: Дир уже підім’яв під себе союз сіверян, і дреговичі з лісових боліт йому дань сплачують, і більша частина в’ятичів його на полюддя пускають. А про малі племена годі й казати. Дир, князь київський, живе з набігів, дружина в нього чудова. Але Дир воює, а руку його направляє Аскольд, що в Києві на Горі сидить. Уже не раз нападали київські князі на радимичів і ще прийдуть, доки нарешті візьмуть під свою руку. Він же, Торір, пропонує певну справу – радимичам сповіщати щоразу, коли Дир похід проти них замислить. Ось тоді їм на підмогу від Рюрика Новгородського з’явиться його воєвода Олег. А вже з Олегом, якщо радимичі підуть під його прапори, вони кого хочеш відіб’ють, а то й до самого Києва доберуться.

      От про що говорив Рюриків посланець в окремому натопленому покої. Сидів на лаві під стіною. Параксева ж біля сина влаштувалася, а той розпростерся на лежанці під ведмежими СКАЧАТЬ