Шопенгауер як ліки. Ірвін Ялом

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ п’ятьма вузлами, статистика прогнозує до п’яти років життя у менш ніж 25 % випадків.

      Якусь мить Джуліус сидів, похиливши голову, його серце калатало, а в очах стояли сльози. А потім сказав:

      – Продовжуй. Дякую тобі за чесність. Я маю знати, що повідомити своїм пацієнтам. Скільки мені лишилося? Чого чекати?

      – Зараз неможливо щось сказати з абсолютною точністю. З тобою нічого особливого не трапиться, доки меланома не проявиться в якомусь іншому місці. А коли це станеться (і особливо якщо з’являться метастази), тоді кінець може настати досить швидко – за кілька тижнів або місяців. Що ж до пацієнтів – знову-таки важко прогнозувати, але цілком можна сподіватися на рік нормального життя.

      Не піднімаючи голови, Джуліус поволі кивнув.

      – Джуліусе, а де твої рідні? Чому ти нікого не привів з собою?

      – Гадаю, ти знаєш, що моя дружина померла десять років тому. Син зараз живе на Південному узбережжі, а донька в Санта-Барбарі. Я ще нічого їм не казав, бо не хочу їх тривожити. Зазвичай я «зализую рани» самотужки, але впевнений, що донька одразу б приїхала, якби дізналася.

      – Джуліусе, мені шкода, що я вимушений усе це говорити. Наостанок маю для тебе гарну новину. Зараз у цьому напрямі провадяться активні дослідження – вже є з десяток лабораторій і в нас, і за кордоном. З невідомих причин меланому діагностують дедалі частіше – протягом останніх десяти років захворюваність зросла вдвічі – тож це актуальна галузь дослідження. Можливо, скоро буде здійснено справжній прорив.

      Увесь наступний тиждень минув, як у тумані. Його донька Евелін – професор античної філології – скасувала свої заняття і приїхала, щоб провести з ним кілька днів. Він детально поговорив із нею, сином, братом та сестрою, а також із близькими друзями. Джуліус часто прокидався о третій ночі від власного крику, йому бракувало повітря. Він на два тижні скасував індивідуальні консультації та заняття з групою, годинами міркуючи про те, як їм про все сказати.

      Дзеркало підказувало, що він геть не схожий на чоловіка на схилі віку. Завдяки щоденним п’ятикілометровим пробіжкам його тіло було молодим і підтягнутим – ані грама жиру. Кілька зморщок навколо очей та рота. Небагато – у його батька їх не було до самої смерті. Зелені очі – Джуліус завжди ними пишався. Сильний і щирий погляд. Цим очам можна було довіряти, вони могли витримати будь-який погляд. Зовсім молоді, як у шістнадцятирічного Джуліуса. Чоловік на порозі смерті та шістнадцятирічний юнак дивилися одне на одного через десятиліття.

      Він поглянув на свої губи. Повні, доброзичливі губи. Навіть зараз, у часи розпачу, вони були готові до того, щоб тепло всміхнутися. На голові – кучма неслухняного кучерявого чорного волосся, сивина торкнулася тільки скронь. Коли він був підлітком та жив у Бронксі, старий і сивий перукар-антисеміт із червоним обличчям, який тримав крихітну перукарню між кондитерською Мейєра та м’ясною крамничкою Морріса, проклинав його густе СКАЧАТЬ