Військо Української революції 1917–1921 років. Євген Пінак

Чтение книги онлайн.

      Новий Генеральний секретар військових справ УНР М. Порш зробив свій внесок у справу подальшого розвитку знакової системи українського однострою. 28 грудня 1917 р. (10 січня 1918 р.) ним було підписано наказ по Військовому Генеральному Секретарству УНР ч. 105 [документ № 1-2-3]. У констатувальній частині наказу зауважувалося, що «на фронті, а також в тилу з’явилась сила всякіх злочинців, розбійників, злодіїв і других непевних і темних елементів, які переодягаючись в салдацьку шинелю, грабують, нищать і насилують мирне населення України»[54]. З огляду на зазначене, враховуючи потребу відрізнити українського козака «від всіх сих злочинців», оголошувалося про намір внести найближчим часом на розгляд Української Центральної Ради законопроект про «загальну форму» Українського народного війська. До видання зазначеного законопроекту, у зміну наказу Військового Секретарства від 17 грудня 1917 р. № 74, встановлювалася тимчасова форма одягу. Насправді знов-таки йшлося про нові знаки розрізнення на російському однострої, причому єдиним справжнім нововведенням було запровадження сукняних «наплічників» (погонів) блакитного кольору розміром 3/4 вершка по верхньому краю і 1 ¼ вершка по нижньому краю, обшитих жовтим кантом, які мали носити всі козаки «без ріжниці становища». При цьому для військовиків частин російської армії Українського фронту і тилу зберігалися погони російського зразка. Також у наказі по Військовому Генеральному Секретарству УНР від 28 грудня 1917 р. ч. 105 фактично дублювалися у скороченому вигляді положення наказу Військового Секретарства від 17 грудня 1917 р. № 74 про встановлення «наугольників» і шевронів та містилося доручення Головному управлінню постачання організувати виготовлення наплечників та петлиць і якнайскоріше забезпечити ними всі українські частини[55].

      Можна стверджувати, що накази про встановлення нових знаків розрізнення вдалося довести не до всіх частин. Наприклад, С. Левченко згадує, що під час перебування в І Українському корпусі у Вінниці під Різдво 1917 р. надійшов наказ, яким приписувалося нашити срібні галуни на рукавах[56]. Напевне, йдеться про наказ Військового Секретарства від 17 грудня 1917 р. № 74. Натомість В. Савченко, розповідаючи у статті «Український рух у російських частинах у 1917 та 1918 рр.» про українізацію 4-тої стрілецької залізної дивізії XL корпусу (Румунський фронт), підкреслює, що 14-й стрілецький залізний полк першим з-поміж інших полків дивізії надягнув «українські військові відзнаки», а саме жовто-блакитні погони та кокарди тих самих кольорів[57]. Зате наказ по Київському кадетському корпусу від 4 січня 1918 р. № 14 встановлював жовто-блакитну стрічку під кокардою на шапці, погони (цікаво, що жовтий кант було названо гренадерським), «наугольники», шеврони, синьо-жовті кокарди[58].

СКАЧАТЬ