П’ята Саллі. Деніел Кіз

Чтение книги онлайн.

      Вона ніяково засовалася на місці, а після довгої тиші промовила:

      – Зачекайте, я дещо згадала про Сіндереллу. Мені спало на думку ім’я Деррі. Я назвала одну зі своїх ляльок Деррі, від середньої частини… Ой, я вам це вже розповідала?

      – А ви пам’ятаєте, як розповідали?

      – Ні. Просто якесь відчуття, ніби я могла розповідати. То це правда?

      – Так, – сказав він. – Поки були під гіпнозом, але коли вийшли з нього, то не запам’ятали нічого з того, що говорили під час сеансу.

      – Це те саме, що й ці провали. Я не пам’ятаю, що казала чи робила, тільки якісь туманні відчуття. – Вона знову замовкла.

      – Ви збиралися будувати асоціації до танців.

      Саллі отупіло глянула на нього.

      – Хіба?

      Роджер усміхнувся та кивнув.

      – А тоді ви заблокували це, і раптом відійшли від теми.

      Вона прилягла на кушетку й відчула, як вага тіла тисне на шкіру, ніби хотіла втопитися в ній.

      – Я не вмію танцювати, – сказала вона. – Ніколи не вміла. Я незграбна. Не маю відчуття ритму. Ненавиджу танці.

      Він чекав, киваючи. Її пересмикнуло. Образи сну заповнили зір – тіниста постать із довгим рудим волоссям, що шалено витанцьовувала, й у голові вигулькнуло ім’я Белла.

      – Я була з одним зі своїх керівників минулого вечора. З Еліотом. Він розповів мені, що я танцювала і називала себе іншим іменем.

      – Яким іменем?

      – Белла.

      – Ви використовуєте це ім’я?

      – Ні. Звісно, що ні. Колись у мене була лялька на ім’я Белла…

      – Чому ви зупинилися?

      – Думаю, це я вам також розповідала.

      Він кивнув.

      – Ви розказали мені імена ваших ляльок.

      – Під гіпнозом?

      – Так.

      – Чому я цього не пам’ятаю?

      – Тому що вони у вас асоціюються з болем. Ви не хотіли пам’ятати.

      – Але я мушу згадати для того, щоб мені покращало, правда?

      – З часом, – сказав він. – Воно до вас повернеться. Не варто поспішати.

      Саллі опустила очі в підлогу.

      – Я вам розповідала, що ті ляльки потім стали моїми уявними друзями, що я з ними розмовляла і вдавала, ніби вони мені відповідають?

      – Ви згадували, що до вас говорила Белла.

      – Вони не розмовляли між собою. Тільки зі мною. І я ніколи нікому про них не розказувала. Я створила уявний клуб і назвала його «Таємна п’ятірка». Там були Деррі та Белла… й інша, яку звали Нола… Я… я не пам’ятаю останньої… бешкетниці. Ми проводили зустрічі, я розливала уявний чай по уявних горнятках, ми їли уявне печиво савоярді[36] та розмовляли про школу, хлопців та інші важливі речі.

      – Що сталося з цими уявними друзями?

      – Не знаю.

      – Коли ви востаннє з ними бачились чи розмовляли?

      – Думаю, СКАЧАТЬ