П’ята Саллі. Деніел Кіз

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ та, коли продавець відвернувся, поцупила три великі тюбики олійної фарби собі в сумку. Потрібні були ще пензлі. Вона спритно вкрала собі декілька.

      Впевнена, що ніхто її не побачив, Нола поїхала ескалатором та помітила чоловіка з поораним віспою обличчям в джинсах та брунатній вітрівці, що стояв просто позаду неї. Що ж, якщо цей мудак вирве у неї сумку, то багато не отримає.

      Нола вже виходила через передні двері, коли він її наздогнав.

      – Леді, – сказав він. – Я співробітник служби безпеки магазину. Чи не могли б ви пройти, будь ласка, зі мною?

      Вона витріщилась на нього.

      – Що ви таке кажете?

      – Просто ходімо, будь ласка.

      – Звідки мені знати, що ви справді працівник магазину? – сказала вона. – Ви можете бути звичайнісіньким крадієм жіночих сумочок. – Нола почала відходити, сподіваючись, вдало впоратись із ситуацією.

      – Леді, – сказав він, йдучи за нею. – Просто почекайте. – Він витяг гаманець та показав їй своє посвідчення, в якому було вказано «Служба безпеки магазину “Гортонз”». Коли чоловік тягнувся за гаманцем, Нола помітила пістолет в кобурі під пахвою під вітрівкою.

      – Я нічого не зробила, – сказала вона.

      – Просто ходімо зі мною, й ми це перевіримо, – сказав він.

      Нола обернулась та пішла за ним.

      – Чекайте дзвінка від мого адвоката, – сказала вона. – Я засуджу вас і весь магазин за помилковий арешт.

      Чоловік завів її до ліфта з табличкою «Лише для персоналу». Всередині він повернувся до неї обличчям.

      – Що ж, зараз ми можемо поїхати нагору, в офіс адміністрації та викликати поліцію, або…

      Голос завмер, поки він міряв її поглядом. По очах вона бачила, що він пропонує їй угоду.

      – Або що?

      – Я можу натиснути на кнопку підвалу. Там невелика кімнатка-сховище, куди я деколи заходжу покемарити. Там нас ніхто не потурбує.

      – І що тоді?

      – Гарненько поведешся зі мною, і я гарненько поведуся з тобою.

      – Я можу зберегти собі те, що в сумці?

      Він знизав плечима.

      – Чому б і ні? Мені воно нічого не коштує.

      Нола потягнулася та натиснула кнопку до підвалу з думкою, що це дасть їй трохи більше часу, щоб обміркувати, як вийти з ситуації.

      Доки ліфт їхав вниз, він потягнувся та поклав руку їй на сідницю, погладив.

      – Ти вродлива жінка, – хрипко прошепотів він.

      – Я знаю, – сказала вона. – Якраз твого типу.

      Ліфт зупинився і двері розчинилися на рівні підвалу. Він провів її коридорами картонних коробок до невеликої кімнати. Навколо більше нікого не було. Нолин запал кудись зник. Раптом вона відчула себе загнаною в кут. Він поклав їй руку на груди. Вона відчула холодок і почала тремтіти.

      – Агов, маленька, – сказав він. – Тобі цього хочеться СКАЧАТЬ