Всьо ясно. Джонатан Сафран Фоєр

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ єврей. Ви, навєрно, тому й думаєте, шо Бог вас вибрав, бо только ви понімаєте свої собствєнні приколи про вас же самих? У мене є ше один маленький вопрос про цю часть: чи знаєш ти, шо большинство імен, які ти іспользуєш, в Україні не встрєчаються? Ну, Трохим – це я ше слишав, і Ханна тоже, но всі остальні очєнь странні. Ти їх сам видумав? І таких проколів у тебе повно. Буду тебе про них інформірувати. А ти вопше юмористічєский писатель чи нормальний?

      Больше озарєній у мене пока нема, для ліцезрєнія нових вєщєй мені нада глибше познакомиться з твоїм романом. Імєй ввіду, шо, як говорят, наразі я в екстазі. Сообщаю, шо даже коли ти мені покажеш больше, я врядлі посовєтую шось умне, но зможу пригодитися по-другому. Єслі побачу шось не совсєм юмористічєске, то так тобі й скажу, і ти здєлаєш це смішнішим. Ти мені так багато про всьо ето нарозказував, шо я б дуже хотів прочитати остаток твоєї книги й буду думать про тебе ше лучше, єслі получиться. Кстаті, шо таке «кунілінгус»?

      А тепер про дєла лічні. (Можеш пропустити ету часть, єслі для тебе це занудно. Я пойму, но прошу мене про ето не ізвєщати.) Дєд болєєт. Він перебрався до нас навсєгда. Тепер дислоцірується вмєстє із Семмі Дейвісом Младшим-Младшим на кроваті Ігорчика. А сам Ігорчик перебрався на діван. Ігорчика це не достає, бо він хароший мальчік і понімає намного больше, чєм всі кругом думають. Я щитаю, шо причиною дєдового нездоров’я стала його меланхолія, і сліпота в нього тоже від того, хотя на самому дєлі він же не сліпий. З того врємєні, як ми вернулися з Луцька, йому стало значітєльно хуже. Ти ж знаєш, його очєнь зачепила історія з Августиною, намного больше, чим нас із тобою. З батьою про дєдову меланхолію говорити вопше нєвозможно, бо ми обоє бачили, як він плаче. Вчора вечером ми сіли за стол на кухні. Їли чорний хлєб і говорили про льогкую атлєтіку. І тут зверху послишалися звуки. А над нами якраз комната Ігорчика. Я поняв, шо то дєд плаче; і батя тоже це поняв. І ше був такий звук, будто там хтото на потолку реп танцує. (Вопше-то реп – це потрясна вєщь, напримєр, в ісполнєнії отої групи з Днєпра, там всє глушмани на оба уха, но я нє по етім дєлам.) Ми прикинулися, шо нічо не слишали. На звуки в кухню зайшов Ігорчик. «Прівєт, Раззява», – сказав йому батя, бо Ігорьок опять неудачно спікірував і опять підбив собі глаз, но на етот раз – лівий. «Я тоже хочу чорного хліба», – сказав Ігорчик, не смотрячи на батю. Йому ісполнилося тринадцять, скоро буде чотирнадцять, а він уже такий умний. (Я только тобі це кажу. І не говори етого нікому.)

      Надіюся, шо ти щасливий і шо всі твої родствєнніки здорові, цвєтуть і пахнуть. Ми вже успіли стати друзьями, пока ти був в Україні, правда? В слідуючій жизні ми могли б бути настоящими друганами. Мене буде заботити отсутствіє твого дальшого листа, і я ждатиму на продолженіє твого роману. Чуствую нєобходімость перетравити ше одну свою нову часть (бо желудок я уже напхав прілічно) і прислати її тобі. Пойми, я стараюся якнайлучше, тоїсть самим лучшим способом, настолько лучше, як можу. Мені це дається тяжело. Пожалуста, будь чесним, но і не суди слішком сурово.

Зі щирим серцемОлександр

СКАЧАТЬ