Спокута. Світлана Талан

Чтение книги онлайн.

      Цього дня Катря, напевне, вперше в житті сказала неправду. Була неділя, не треба було поспішати до школи, і вона вирішила досхочу виспатися. Але, як завжди, прокинулась о сьомій і довго крутилася, кутаючись простирадлом, доки знову задрімала. Їй наснився свій 10-Б клас, але чомусь поруч із нею сидів не Ромко, як завжди, а Федько. Вона так близько бачила його темні сяючі очі, що хотілося дивитися в них до безкінечності…

      – Чи думає ця спляча красуня прокидатися, чи буде відлежувати боки до обіду? – голос діда розбудив Катрю, але їй так кортіло додивитися сон до кінця, що вона невдоволено промурчала й знову закрила очі, але сон вже розвіявся, як вранішній туман на сонці.

      – Ну, що, діду? – невдоволено пробубоніла вона й розплющила очі. – Мені такий сон наснився, а ти все зіпсував.

      – Як проспиш до обід, то присниться й ведмідь, – посміхнувся дід. – Хіба б я тебе будив без діла?

      – Які можуть бути справи в неділю вранці?

      – А це ти сама спитаєш у свого кавалера.

      – Хто? – спитала Катря, потягуючись у ліжку.

      – Федько.

      – Я зараз, – зітхнула Катря й потяглася за халатиком.

      Скрутивши волосся у вузол, затягла його гумкою, взула капці, вийшла на ґанок і замружила очі від сонця. Крізь крислату крону старої груші пробивалися грайливі сонячні промені. Вони одразу ж піймали обличчя дівчини й почали загравати до неї, плутатися в блискучих кучерях. Катря посміхнулася новому дню, пустунам-промінчикам та легесенькому вітерцю, що доніс до її тремтливих ніздрів запахи весняного квітучого саду. Вона вдихнула на повні груди та весело побігла до хвірточки, де на неї чекав Федір.

      – Привіт, – Катря прочинила хвіртку й посміхнулася хлопцеві.

      – Добридень, – Федько теж посміхнувся й засунув руки до кишень. – Довго ж ти спиш.

      – І ти туди ж! То дід бурчить, що довго сплю, то ти. А я лишень один день за півроку хотіла від душі виспатися!

      – Я хотів, як краще, – знітився Федько й набундючився. – Ну, то йди та спи.

      Хлопець розвернувся, збираючись піти. Іншого разу Катерина сказала б йому: «Ну і йди собі під три чорти!», розвернулася б та й пішла досипати. Але чомусь сьогоднішній короткий, як мить, сон не давав спокою.

      – Зачекай, – сказала вона й схопила хлопця за руку. – Чого це ти одразу надувся, як сич на мороз?

      У Федька очі потеплішали, він пильно подивився на Катрю.

      – Суниці в лісі дозріли.

      «Як уві сні», – майнула в Катрі думка, вона так і стояла, тримаючи Федькову руку у своїй.

      – Бери відерце та пішли.

      Вона кивнула головою на знак згоди та швидко побігла до хати.

      – Діду, я не буду снідати, – кинула на ходу та побігла перевдягатися.

      Чомусь сьогодні їй захотілося виглядати привабливо, і Катря почала швидко перебирати ситцеві сарафани та платтячка. Зупинила свій вибір на білому сарафані в синій дрібний горошок. Він був приталений і чітко СКАЧАТЬ