Спокута. Світлана Талан

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Федько, зрозумівши, що Катерину ще ніколи й ні в чому йому не вдавалося переконати – така вже вперта в неї вдача.

      – Можливо. Але зараз я нутром відчуваю: моє місце тут.

      За розмовами вони не помітили, як підійшли до лісу, котрий зустрів їх цілковитою тишею й запахом стиглої суниці.

      – Не місце, а синій птах, як невловиме щастя, – усе ще не міг заспокоїтися Федько.

      – Тіпун тобі на язика! – спалахнули гнівом очі Катерини, але лише на коротку мить, бо вона помітила галявину кущиків із невеличкими різьбленими листочками, посередині яких на тоненьких ніжках красувалися стиглі ягідки суниць.

      Дівчина присіла й почала збирати ягоди.

      – Цур, моє місце! – крикнула вона Федькові, швидко кладучи до відерця ягідку за ягідкою.

      Федір не послухав її, нахилився, зірвав стебельце. На ньому було кілька достиглих червоних ягід, одна зеленувата і навіть одна маленька квіточка з білими пелюстками, на якій завмерла прозора крапелька вранішньої роси.

      – Катрю, дивись, яке диво.

      Катерина залишила відерце посеред галявини, підійшла до Федора.

      – Що тут у тебе?

      Федір підніс стебельце до її обличчя. Вона взяла його в руки, покрутила напроти сонячного проміння.

      – У крапельці роси сховалося сонечко, – тихо сказала вона, ніби боячись сполохати цю мить.

      Катря піднесла до губ Федора стебельце, і найбільша, найсоковитіша ягідка легенько торкнулася його на рівні відкритих вуст. Хлопець дивився на неї якось незвично, пильно, із захопленням, тепло, точнісінько так, як у її сні. Катря невідривно спостерігала за його губами, які поволі, не поспішаючи взяли із стебельця червону ягідку. Федір скуштував її, а Катря не могла ніяк відвести погляд від його губ, бо на них лишилася маленька, червона крапелька. Їй здалося, що суницями пахне не весь ліс, не галявина, рясно усіяна червоними цятками, а його уста. Катрі до нестями захотілося торкнутися до них губами й скуштувати на смак ту соковиту крапельку. Їхні обличчя зблизилися й торкнулися вустами. Катря відчула кислувато-солодкий присмак суниці, і серце в її грудях несамовито закалатало.

      Вони поцілувалися знову, і по тілу дівчини пробігли мурахи, потім її охопив жар. Федір обвив її шию руками, і його прохолодні пальці в цю мить здалися Катрі такими гарячими, що могли обпекти. Вона пригорнулася до його міцного, напруженого тіла, і знову їх губи злилися в уже сміливішому, жадібнішому поцілунку. Катря сховала очі під густими чорними віями. Так їй було краще відчувати дотик його ніжних рук і приємних, як смак суниці, губ…

      Вони поверталися з лісу вже тоді, коли сонце почало ліниво котитися за обрій, а ситі корови на лузі стояли з круглими животами та нетерпляче поглядали в бік села. Федір тримав Катрю за руку й вони йшли однією стежинкою. Однією на двох.

      – Я ніколи не забуду цей чудовий день, – зізналася дівчина, кидаючи на Федька щасливий погляд.

      – Я теж, – відповів він, дивлячись у її сяючі очі.

      Підходячи до річки, Катря вивільнила руку, бо село було СКАЧАТЬ