Спокута. Світлана Талан

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ із рук Катрі більшого кошика, та й пішли вони вдвох. Дівчині було чомусь неприємно, що Федір не поділився з нею грибами. Справа була навіть не в грибах, а в тому, що вони втрьох вважають себе друзями, завжди разом, а коли чимось треба поділитися, то Роман останню сорочку із себе зніме та віддасть, а Федір… Так бувало й тоді, коли Катрі потрібна була допомога. Не можна сказати, щоб Федько їй коли-небудь відмовив. Він або відмовчувався й чекав, поки Роман першим проявить ініціативу і йому не потрібно буде вже нічого робити, або Катрі доводилося його просити, а то й навіть умовляти. Ну, не здогадався, наприклад, сьогодні Федір запропонувати їй свої гриби, так міг би хоча б з другом поділитися.

      – І чому він такий? – вголос подумала Катря.

      – Федько? Не зважай, – ніби прочитавши її думки, відповів Роман. – Нормальний він хлопець, гарний друг.

      – А чому тебе не пускають до їхнього двору?

      – А я і сам туди не ходжу, – поморщив лоба Роман.

      – Можеш розповісти… Чи це секрет?

      – А ти не знаєш?

      – Щось одним вухом чула від батьків, але достеменно нічого не знаю, – відповіла Катря. – Чула, ніби ваші батьки колись посварилися. Так?

      – Ти ж, Катрю, знаєш, що моя мати від народження кульгава, бо в неї вивих стегна. Їй і так тяжко ходити, а ще й тиск зависокий…

      – Тому вона й працює прибиральницею в школі?

      – А де ж їй іще працювати? Хоча мати закінчила у свій час технікум. Коли був живий батько, то сказав, що не пустить її на поле, щоб не згинула там. Так і працює прибиральницею до цього часу.

      – Чому твій батько помер?

      – Мати була мною вагітна, а Федьків батько, або, по-іншому, голова нашого колгоспу «Червоний партизан» дав обробляти їй ланку буряків. І скільки б ти думала? Цілий гектар! Тоді мій батько пішов до нього по-хорошому й каже: «Моя Валя на ланку не піде, бо ти ж бачиш, що вона кульгава та ще й вагітна. До того ж у неї часто стрибає тиск. Дай, Максимовичу, їй хоч дитину нормально виносити». А той уперся! Каже, що всі в селі рівні, і буряк полоти підуть усі: і директор, і вчителі, і фельдшерка. Не знаю, як там було, але мій батько схопив якогось дрючка, що перший-ліпший попався під руку, та й зопалу відлупцював голову. Той зняв побої у райцентрі, написав заяву на батька до міліції.

      – І що? – Катерині очі гнівно заблищали.

      – За це й посадили мого батька до в’язниці, – зітхнув Роман. – Ні він мене не бачив, ні я його.

      – Як то?

      – Захворів він там на туберкульоз, а потім підчепив запалення легенів і помер.

      – Ти диви, який гад цей Іван Максимович! – із гнівом сказала Катря. – Недаремно ж мій дід його недолюблює.

      – Твій дід – золотий чоловік.

      – А ти на Федька зла не тримаєш?

      – Ти що?! Він-то до чого? Він мій друг.

      – Уже йду! – крикнув той і попрямував до них.

      – Ну що? Знайшов боровика? – спитав Роман.

      – А! – махнув хлопець рукою. – Які там боровики? Так, пройшовся лісом, щоб спокійніше на душі було.

      – Ти СКАЧАТЬ