Солодка пісня. Лейла Слімані

Чтение книги онлайн.

      Луїза мало-помалу приручила дівча. День за днем вона розповідала історії, у яких діяли одні й ті ж герої. Сироти, заблукалі дівчатка, ув’язнені принцеси й замки, залишені на поталу кровожерним людожерам. Чудернацькі істоти – птахи з гачкуватими дзьобами, одноногі ведмеді й сумні єдинороги – населяли Луїзині оповіді. Дівча замовкало. Трималося біля Луїзи, уважне й нетерпляче. Вимагало продовження історій. Звідки вони бралися? Вони фонтанували з Луїзи нескінченним потоком, вона про це не задумувалася, ніскільки не напружувала пам’ять або уяву. Та в якому ж глибокому озері, у якому дрімучому лісі набралася вона цих жорстоких казок, у яких благородні люди наприкінці помирали, хоч і врятувавши світ?

      Почувши, як відчиняються двері адвокатської контори, у якій вона працювала, Міріам завжди відчувала розчарування. Колеги починали сходитись о пів на дев’яту. Вони пили каву, телефони розривалися, паркет рипів, тиші кінець.

      Міріам приходила до контори перед восьмою. Вона завжди була першою. Засвічувала лише маленьку настільну лампу. У цьому ореолі світла серед печерної тиші вона могла зосередитись, як у студентські роки. Забувши про все, з насолодою поринала у вивчення справ. Інколи блукала темним коридором, тримаючи документи в руці, і розмовляла сама з собою. Пила каву на балконі й викурювала цигарку.

      Першого робочого дня Міріам прокинулась удосвіта, сповнена дитячого захвату. Вона вдягла нову спідницю, взула черевички на високих підборах, і Луїза вигукнула: «Яка ви красуня!» Стоячи на порозі з Адамом на руках, нянька виштовхала господиню за двері.

      – За нас не хвилюйтеся, – повторювала вона. – Тут усе буде гаразд.

      Паскаль тепло прийняв Міріам. Він виділив їй кабінет, що межував із його власним, двері між ними часто залишалися напіввідчиненими. За два чи три тижні після її приходу Паскаль уже доручав їй такі справи, щодо яких не покладався навіть на давніх співробітників. Місяцями Міріам самотужки вела справи з десятком клієнтів. Паскаль заохочував її набивати руку й проявляти в роботі завзяття, яке, як він знав, було просто неймовірним. Вона ніколи не казала «ні». Не відмовлялася від жодної справи, яку Паскаль давав, ніколи не скаржилася на роботу допізна. Паскаль часто говорив: «Ти – сама досконалість». Вона захищала дрібних наркоторгівців, несумлінних платників, ексгібіціоніста, грабіжників-нездар, упійманих за кермом п’яниць. Вела справи про перевищення заборгованості, шахрайства з платіжними картками, крадіжки особистих даних.

      Паскаль покладався на Міріам у пошуку нових клієнтів і заохочував її присвячувати час юридичній допомозі. Двічі на місяць вона їздила до суду в Бобіньї, просиджувала в коридорі до дев’ятої вечора, не зводячи очей із годинника, в очікуванні, поки спливе час. Інколи їй уривався терпець, і вона грубо говорила зі спантеличеними клієнтами. Проте робила все від неї залежне й добивалася всього, СКАЧАТЬ