Дюна. Френк Герберт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ блискучими перснями руки. Він стояв на підставці дивної форми біля однієї зі стін кімнати без вікон. Решта стін скидалася на різнобарвну клаптикову ковдру – сувої, фільмокниги, записи, ролики. Світло, яке осявало кімнату, текло із золотих куль, що застигли в рухомому силовому полі.

      У центрі зали стояв еліпсоїдний стіл із жадеїтово-рожевою[12] кришкою зі скам’янілого елакового дерева. Навколо нього зависли поліморфні крісла, два з яких були зайняті. В одному сидів темноволосий круглолиций юнак приблизно шістнадцяти років, із сумними очима, а в другому – худий невисокий чоловік із жіночним обличчям.

      Обидва зосереджено дивилися на глобус та на зануреного в пітьму чоловіка, який розкручував кулю.

      До них долинуло вдоволене гиготіння, і могутній бас прогримів:

      – Пітере, ось найбільша в історії пастка на людину. І Герцог уже потрапив між її щелеп. Чи ж не разючі речі роблю я, барон Владімір Харконнен?

      – Безсумнівно, Бароне, – відповів чоловік. Голос його звучав мелодійним солодким тенором.

      Товста рука опустилася на кулю і спинила її обертання. Тепер кожен у кімнаті прикипів поглядом до непорушної поверхні глобуса – дорогого предмета, який виготовляли спеціально для багатих колекціонерів або ж планетарних правителів Імперії. Він зберігав неповторний відбиток ручної роботи імперських майстрів. Довжини та широти було накреслено тонесеньким платиновим дротом, а полярні шапки інкрустовано найдобірнішими хмаристо-білими діамантами.

      Товста долоня посунулася вперед, намацуючи деталі рельєфу.

      – Пропоную вам подивитися, – знову загуркотів бас. – Подивитися уважно… І ти, Пітере, і ти, мій любий Фейде-Рауто: від шістдесяти градусів на півночі та до сімдесяти на півдні – вишукані брижі. Їхній колір – чи ж не нагадує він вам солодку карамель? І ніде, зовсім ніде немає на ній блакиті озер, річок або морів. А ці чарівні полярні шапочки – такі крихітні. Чи здатен хоч хтось сплутати це місце? Арракіс. Істинна унікальність. Ідеальна місцина для унікальної перемоги.

      Губ Пітера торкнулася легенька усмішка.

      – А ще, уявити тільки, Бароне: Падишах-Імператор переконаний, що він віддав Герцогові вашу планету прянощів. Як удало.

      – Цілковита маячня, – гарикнув Барон. – Ти кажеш це, аби заплутати юного Фейда-Рауту, однак немає жодних підстав збивати з пантелику мого племінника.

      Юнак із меланхолійним лицем заворушився в кріслі, розгладив складки на своєму чорному трико. Він випрямився, коли від дверей у стіні за його спиною долинув обережний стукіт.

      Пітер вислизнув із крісла, підійшов до дверей, ледь прочинив їх – лише для того, щоб отримати циліндр із посланням. Зачинив двері й, розгорнувши сувій, вивчив його. З уст ментата злетіло кілька смішків.

      – Що там? – владно поцікавився Барон.

      – Дурень відповів нам, Бароне!

      – Відколи це Атріди нехтуватимуть нагодою зробити красивий жест? – поцікавився Барон. – Гаразд, а що він пише нам?

      – Він надзвичайно СКАЧАТЬ