Дюна. Френк Герберт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ угіддя Атрідів, але Превелебна Мати не звертала на нього уваги. Цього ранку вона особливо гостро відчувала свій вік, і це їй дуже сильно дошкуляло. Вона проклинала космічні перельоти, спілкування з Гільдією Лоцманів та їхні таємничі плани. Але на цій планеті була справа, яка вимагала особистої присутності наділеної Зором сестри Бене Ґессерит. Навіть Правдомовиця Падишаха-Імператора не могла ухилитися від виконання свого обов’язку.

      «Клята Джессіка! – подумала Превелебна Мати. – Якби вона тільки народила нам дівчинку, як їй і наказували».

      Джессіка спинилася за три кроки від крісла й присіла в маленькому реверансі, лівою рукою злегка провела вздовж спідниці. Пол стримано вклонився, як його вчив викладач танців – «коли сумніваєшся в статусі людини».

      Превелебна Мати, звісно ж, відзначила це.

      – А він обережний, Джессіко.

      Рука Джессіки ковзнула по плечу Пола, стиснула його. Либонь один удар серця її долоня тремтіла від страху. Тоді вона знову опанувала себе.

      – Так його вчили, Ваша Превелебносте.

      «Чого вона боїться?» – замислився Пол.

      Стара якусь мить вивчала хлопця: овальне, як у Джессіки, обличчя, але кістка в нього ширша… волосся – чорне-чорне, як у Герцога, однак брови нагадували про дідуся по матері, ім’я якого не можна називати, і ще цей тонкий гордовитий ніс; розріз пильних зелених очей, таких, як і в старого Герцога: дідуся по батькові, який уже давно лежав у могилі.

      «О, то була людина, що завжди цінувала браваду – навіть у смерті», – подумала Превелебна Мати.

      – Учити щось – це одне, – промовила вона, – а мати вроджені здібності – інше. Подивимося. – Стара суворо зиркнула на Джессіку. – Облиш нас. Наказую тобі зайнятися медитацією смирення.

      Джессіка зняла руку з плеча Пола.

      – Ваша Превелебносте, я…

      – Джессіко, ти знаєш, що так має бути.

      Пол збентежено глянув на матір.

      Джессіка виструнчилася.

      – Так… звісно.

      Пол знову перевів погляд на Превелебну Матір. Ґречність та очевидний трепет матері перед цією жінкою спонукали до пильності. Попри це, він відчував гнів і тривогу, які випромінювала мати.

      – Поле, – Джессіка глибоко вдихнула, – випробування, яке тобі доведеться пройти… воно дуже важливе для мене.

      – Випробування?

      – Пам’ятай, що ти син Герцога, – промовила Джессіка. Крутнулася й вилетіла з кімнати, сухо зашурхотівши спідницею. Двері щільно зачинилися.

      Пол опинився сам на сам зі старою, і щоки в нього спалахнули гнівом.

      – Хіба можна випроваджувати леді Джессіку, наче просту служницю?

      Тінь посмішки ледь торкнулася кутиків зморщеного рота.

      – Хлопче, усі чотирнадцять років у школі леді Джессіка й була моєю служницею, – жінка кивнула. – До того ж непоганою. А тепер підійди до мене!

      Наказ ударом батога ляснув по Полу, і він підкорився ще до того, як устиг подумати про це. «Вона використовує Голос», СКАЧАТЬ