Три товариші. Еріх Марія Ремарк

Чтение книги онлайн.

      Альфонс був огрядний, лагідний чолов’яга. Випнуті вилиці. Очі маленькі. Рукава сорочки закасані. Руки – як у горили. Кожного небажаного клієнта він сам викидав за двері. Навіть спортсменів з товариства «Вірність батьківщині». На випадок ускладнених конфліктів у нього під прилавком завжди лежав молоток. Пивничка стояла на вигідному місці – поруч з лікарнею. Отож Альфонс заощаджував на транспортних видатках…

      Хазяїн провів волохатим ручищем по столику з світлого ялинового дерева.

      – Пива? – спитав він.

      – Горілки й чогось попоїсти… – відповів я.

      – А для дами? – спитав Альфонс.

      – Дама теж вип’є горілки, – сказала Патриція Гольман.

      – Сила, сила, – промовив Альфонс. – Є бігос – свинячі реберця з кислою капустою.

      – Сам заколов кабана? – спитав я.

      – Авжеж, сам!

      – Але ж дама, певно, схоче на закуску чогось легшого, Альфонсе…

      – Казна-що ви говорите, – сказав Альфонс. – Ви спершу погляньте на бігос!

      Він гукнув офіціантові, щоб той показав нам бігос.

      – Знаменита була льоха! – вів Альфонс далі. – Медалістка! Дві перші премії!

      – Ну, проти цього й справді ніхто не встоїть, – на мій подив заявила раптом Патриція Гольман так упевнено, ніби вона роками вже вчащала до цього шинку.

      Альфонс підморгнув:

      – Отже, два бігоси?

      Вона кивнула.

      – Добре! Піду сам виберу!

      Він подався на кухню.

      – Я даремно побоювався, що вам тут не сподобається, – сказав я. – Ви вмить скорили Альфонса. Сам пішов вибрати страву! Він робить це тільки заради постійних відвідувачів!

      Повернувся Альфонс:

      – Додав вам іще й свіженької ковбаси.

      – Непогано! – зауважив я.

      Альфонс приязно подивився на нас. Принесли горілку. Три чарки. Одну – для Альфонса.

      – Ну то будьмо! – сказав він. – Щоб у наших дітей були багаті батьки!

      Випили. І дівчина випила, а не просто пригубила.

      – Сила, сила, – знову промовив Альфонс і почвалав до свого прилавка.

      – Ну, як горілка? – спитав я.

      Дівчина пощулилась.

      – Трохи заміцна. Але ж мені не можна було осоромитися перед Альфонсом…

      Бігос був на славу! Я з’їв дві великі порції, та й Патриція Гольман з’їла значно більше, ніж я від неї сподівався. Мені дуже подобалось, що вона так просто й невимушено поводиться в компанії й почувається в шинку, як удома. Без церемоній вона випила з Альфонсом ще чарку горілки.

      Альфонс непомітно підморгнув мені, мовляв, усе йде гаразд. А Альфонс був знавець! Він не так знався на красі та культурі людини, але, скорше, на суті, на змісті.

      – Якщо вам пощастить, то ви взнаєте Альфонсове вразливе місце, – сказав я.

      – Хотіла б дізнатися, – відповіла дівчина. – Подивитись на нього, то не скажеш, СКАЧАТЬ