Її сукня. Алла Рогашко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ було нівроку, навіть усміхався. Чого лише не наверзеться у снах… Але я впевнена: ця жінка хоче мені щось сказати. Як, як мені її почути?

      – Слухай, сонечко, а може, це якась твоя прародичка?!

      – Прародичка? Гм. Це слушна думка. Все може бути. Треба подумати про це… Ми пов’язані з цією жінкою, це однозначно, але як?

      – Так! Уяви собі: страшна таємниця твоїх предків скоро розкриється у твоїх снах! – прийнявши спокусливу позу напівлежачого Аполлона, пафосно виголосив Денис і багатозначно зіщулив очі.

      Ніла задумливо підійшла до вікна й розтулила гардини. Сонце золотавим маревом ковзнуло по оголених вигинах її тіла.

      – Ти така чарівна у вранішніх променях, схожа на богиню. Ходи до мене!

      – Що це?!! – озирнувшись, скрикнула.

      На тумбочці, поряд з годинником, велично красувалася статуетка…

      Підскочила й обережно доторкнулась холодної гладенької поверхні, на якій вигравав сонячний відблиск, ніби пересвідчуючись, що вона там дійсно є.

      – Ти це бачиш?!! Це ж та сама богиня жіночої пристрасті, про яку я писала!!! Це точно вона!

      Денис встав, відкинувши простирадло, і зацікавлено глянув на статуетку. Затим перевів не менш зацікавлений погляд на оголене Нілине тіло.

      – Дуже красива штукенція! Тепер навіть не знаю, чия фігура викликає в мене більше захоплення – твоя чи її, – посміхнувся і провів рукою по Нілиній спині. – Жартую. Звісно, твоя мені більше до вподоби.

      – Боже. Це ж ти… Це ти її сюди приніс!!!

      Ніла приголомшено дивилась на Дениса. Посмішка на його обличчі змінилася здивуванням.

      – Що ти маєш на увазі?

      – Яка ж я дурна! Як я могла повірити тобі?!

      Накинула на себе халат і вибігла на кухню.

      – Що це ти таке кажеш, Ніло! – Денис рушив за нею. – Хіба вона не стояла там вчора вечором, коли ми прийшли?

      – Все, все повторюється! І параліч, і статуетка, і покидьок з книги! Це ж ти! Як я могла довіритись тобі?!! – Ніла, здавалось, не чула зараз Дениса, розхристано металась кухнею. – Як я могла подумати, що в житті бувають якісь винятки?!!

      – Досить мене звинувачувати, давай розберемося в ситуації! Ти кажеш…

      – Що, що тобі від мене потрібно?! Я нічого не маю, я бідна! Ніякого спадку чи його перспективи й близько не намічається! З мене ні́чого взяти! Що тобі потрібно? Погратися?!!

      – Та що ти таке верзеш? У тебе істерика, чи що?! – скрикнув Денис.

      – Недовго ж ти протримався! Міг хоча би кілька днів поводити мене за носа! Це ж треба, після першої ж ночі! А нам так добре було!

      – Ти помиляєшся, Ніло! Заспокойся, прошу тебе!

      – Забирайся геть! І забирай свою довбану штукенцію!!!

      – Ти робиш велику помилку зараз. Я не той, за кого ти мене сприймаєш, заспокойся!

      – Все, з мене досить! – Ніла побігла назад до кімнати. Схопила статуетку і кинула її об стіну. – Забирайся!

      Статуетка СКАЧАТЬ