Її сукня. Алла Рогашко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ставила собі ці питання, проте відповіді відскакували гарячими краплями у зливний отвір ванної, так і не потрапивши до свідомості.

      Випивала міцну каву, сідала за комп’ютер. Відкривала текстовий файл і читала те, написане нею від початку листопада, переконуючись: це – воно. Те, що відбувається зараз із нею самою. Написане втілювалось у реальність…

      ЯК таке можливо?! Може, надто близько все сприйняла до серця, пережила на собі через Ліну, тому це стається нині, якимось незбагненним чином перейшовши на неї?

      Однак припинити писати не могла. Не могла й не мала такого наміру. Цей текст засмоктав її надто глибоко, мов трясовина. Сюжет вів її сам. І був зовсім не таким, яким начебто планувала на початку. Клавіші букв натискалися мимоволі – речення немов уже були сформовані десь у підсвідомості. Ніла відчувала, що була інструментом, у чиїх руках – лише клавіатура. Інструментом, аби передати те, що зрештою мало стати романом. Не романом про кохання – моторошним містичним трилером.

      Ніла почала пригадувати, як, власне, виникла ідея написати роман. Було далеко за північ. Лежала в ліжку, намагаючись здолати чергове безсоння. Раптом у мозку спливла чітка картинка: молода жінка сидить у плетеному кріслі на терасі свого будиночка й от-от піде дощ. Жінка причетна до страшної таємниці. І таємниця вже нависає у повітрі загрозливо, мов та дощова хмара, що наближається. Так. Зараз буде дощ… Зараз точно буде дощ…

      Немов у підтвердження всіх тих несподіваних думок, що впали на її напівсонну голову, почула лункий гуркіт грому. Як? Гроза наприкінці листопада? Не може бути!

      Миттю зіскочила з ліжка, підбігла до вікна і вражено глянула у чорну небесну глибінь, яку й справді оперезала вертикальна блискавка, вмить розколовши небо навпіл. Що ж це… Знову потужний гуркіт грому важко рознісся безмовним нічним містом, і за якийсь час блискавка – ще яскравіша, ніж попередня, – осяяла все довкола.

      Із тим спалахом блискавки щось мовби спалахнуло в Нілиному мозку. Увімкнула комп’ютер, натягла навушники, відкрила новий текстовий файл. Коли пальці мимоволі побігли по клавіатурі, збагнула: завтра на роботу не вийде. У неї є важливіша справа, яку неодмінно має реалізувати. Реалізувати негайно!

      Хтозна-скільки часу друкувала, та коли повіки почали важчати, зберегла файл і вимкнула комп’ютер. Відтак розчинила вікно. У небі красувалась повня. Осіння колюча прохолода обвіяла лице, та їй було байдуже: прохолода нині надто потрібна, щоб остудити гарячу голову.

      Як же тоді подивувалась, побачивши сухий асфальт і чисте, рясно всипане зорями небо! Чи була взагалі та гроза із блискавкою? Не могло ж їй примаритись…

      І досі того не знає. Десь у глибині душі побоювалась, що нічні жахіття є лише початком, першим етапом життєвих випробувань. Але проганяла ті думки, бо знала, що страхом може лиш притягнути їх у своє життя, адже страх – то є потужна сила, здатна перевернути маленький затишний світ догори дриґом в одну мить.

      Отож що вона має на сьогоднішній СКАЧАТЬ