Культурология. Дмитро Донцов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ нова форма державницького твору, – її втілення в життя стало лише питанням часу. Життєвих сил нової касти, панства козацького, вистарчило на несповна триста літ (XVІ, XVІІ, XVІІІ віки), коли наступив занепад і розклад цієї верстви, перетворення бундючних і гордих хмельничан, дорошенківців і мазепинців у «служилоє малоросійскоє дворянство» чужої імперії.

      Через що це сталося? Чому її державотворчі змагання скінчилися фіаско? Над цим питанням сушило собі голову не одне покоління. Драстичну на нього відповідь дав своєю геніальною інтуїцією Шевченко. Лиха година обернула здобуту свободу в неволю, а козацьке панство в «мужиків» тому, що розледачилося це панство, що стратило колишні панські прикмети, що психічно поволі уподібнилося верстві підвладній. «Мужики» духом – стали незабаром дійсними мужиками – отими євангельськими «водоносами і дроворубами» чужого фараона.

      Коли горде покоління тих, що «з Богданом ляха задавили», по вуха погрузло в приватнім житті, їх заступили «байстрюки Катерини». Коли амбіцією колишньої козацької старшини стало вже не «бути вільними», не «всім верховодити», не на Січі панувати, а на її землях жито сіяти, табуни розводити й картопельку садити в тіні чужого меча, – функції панування й верховодства перебрали на себе Рум’янцеви й Вельямінови. Коли нащадкам паліївців байдуже стало чи у Фастові булаву тримати, чи в нім «левади орати» або «глину товкмасить», коли, одним словом, амбіція провідної касти перестала полягати вже в мечі і в булаві, в організуванні й охороні суспільства, а ту амбіцію заступило бажання праці плугом і байдикування, тоді їх фактично звели до ролі, до якої психічно вже самі знизилися. Зруйнувавши шляхетсько-польський порядок, не довго вони тішилися волею. Не стало кебети організаторської, характеру, не стало ідеї, їх правда заснула, а «воля теж заснула на купах, на козацьких вольних трупах», заснула втомлена, зґвалчена і збайдужніла, і меч випав з сонної руки. А тоді на їх місце прийшла друга, не втомлена і не збайдужіла чужа еліта. Так самісінько, як колись сама козацька еліта прийшла на місце польської шляхти.

      Не географічне положення гетьманщини спричинило упадок козацького панства, ні те, що було воно замало демократичне, що мало замало інстинктів народолюбних, лише якраз те, що стало це панство задемократичне, з інстинктами не лицарськими, а підвладного демосу; що стало за «мужицьке», як каже Вірша.

      Не думаю тут підкреслити меншовартість «мужицтва» (яке має свої гарні прикмети), хочу лише сказати, що кожний стан і кожна відповідна психіка добрі на своїм місці. Кожна верства суспільності має свої властиві їй прикмети психічні (про які головне йде тут мова). Лише коли психічні прикмети верстви підвладної стають прикметами верстви правлячої – в суспільстві наступає катастрофа. Така катастрофа не наступала там, де селянські елементи, входячи в козацький стан, переймали його психіку й життєве наставляння.

      Історичні документи підтверджують СКАЧАТЬ