Байстрючка. Марія Хімич

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ для пацюків? – посміхнулася.

      – І її також… А може, і щось гірше, – змалів парубок.

      – Тоді не буду, – пообіцяла.

      – Я радий, що ти, сестро, знайшлася, – сказав Марко.

      Підійшла поближче й обійняла його. Мене всю пронизало струмом: уперше пожалкувала, що Марко – мій брат…

      10 Зіна

      Мій бідолашний скалічений Назаре! Я тримала твою голову на своїх колінах і свідомо тягнула час, аби зателефонувати до «швидкої», давно прожованою, і від того несмачною, жуйкою.

      Твоє серце (ця прибита синиця, яка була мені дорожча за всіх орлів, разом узятих) стукало щоразу рідше. Я вдивлялася у твої напівзаплющені очі й намагалася побачити в них своє відображення. Ти хотів щось мені сказати, язик неслухняно повертався, і ти давився ним, мов отруєним шматком м’яса.

      Мій Гриць, якого я не стала ділити ні з ким… Твої батьки, Назаре, мали б назвати тебе саме так…

      11 Віта

      Я не стала вичитувати Варварку за те, що вона проговорилася. Однаково правда поплавком завжди вистрелює на поверхню, без різниці, скільки їй років – два, три чи дванадцять.

      Мені було лишень образливо, що дочка не виконала мого прохання мовчати. Вона, мабуть, уже сама про все здогадалася: усю дорогу до бабусі я мало розмовляла й виглядала стурбованою.

      З моєю мамою було все гаразд. Ну, не все – вона захворіла, проте не серйозно. На неї смерть чекала в наступному столітті, а до нього ще так далеко! На перший погляд.

      Я відправилася в цю поїздку й узяла із собою Варварку для того, щоб не заважати Ксеньці. Її зустріч із братом мусила відбутися – ця подія мала безліч варіантів та передумов, як і кожна доленосна.

      Наслідки від цієї зустрічі теж могли бути різними. Я дуже сподівалася, що моя готовність і навіть жертовність посприяти долі якось її умилосердить і вона не вчинить так, як того хоче вітроподібна непідкупна фортуна.

      12 Зіна

      Отруту для пацюків я, звичайно, не збиралася підсипати в їжу й питво для новоявленої родички. А ось трохи перетертих лап ропух, крилець опівнічного кажана й водички, якою обмивали покійника, мали б досить не зле забити памороки «сестричці». Так їй і треба! А то ще, гляди, батькову спадщину вимагатиме…

      Прийшли син із дівкою.

      – То як тебе звати, доцю? – запитала з улесливою материнською усмішкою.

      – Ксенькою, – замість неї відповів Марк.

      – А ви що – ще в електричці познайомилися? – здогадалася.

      – Ага, – підтвердила Ксенька й усілася на стілець, дбайливо підсунутий Марком. У мене зрадницьки сіпнулася повіка: до мене він ніколи так запопадливо не ставився.

      – Їж, голодна ж з дороги, – поставила перед дівчиною на стіл полумисок з борщем і ложкою сметани в ньому та ще кількома інгредієнтами. Поклала поруч дві скибки хліба.

      Потім заглянула до холодильника, дістала відбивні та взялася їх розігрівати на сковорідці. Коли поглянула на стіл, вдоволено помітила, що полумисок був порожнім.

      – Дякую, СКАЧАТЬ