Чужинець на чужій землі. Роберт Гайнлайн

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ найвищий член ради не дозволить собі бути занадто суворим з командиром першої успішної експедиції на Марс.

      Тож він перебив Міністра освіти коротким вигуком:

      – Ш-ш-ш! Ця людина Сміт… Ця «людина»! Та чи ж ви не бачите, що він не зовсім людина?

      – Що?

      – Сміт. Не. Людина.

      – Хм? Поясніть, капітане.

      – Сміт не людина. Він розумна істота, що має людські гени та походить від людей, але він не людина. Він більше марсіанин, аніж людина. До нашої появи він ніколи не бачив жодної людської істоти. Він думає як марсіанин, відчуває як марсіанин. Його виростила раса, яка не має нічого спільного з нами. Та ж у них немає статей. Сміт ніколи не бачив жінки – не бачив і дотепер, якщо мої накази виконали. Він людина за походженням, але марсіанин – за навколишнім середовищем. А зараз, коли ви хочете, щоб він збожеволів і ви змарнували цей «скарб для науки», – кличте своїх тупоголових професорів та дозвольте їм зацькувати його. Не давайте йому можливості зміцніти та звикнути до цієї божевільної планети. Просто йдіть вперед та вичавіть його, як апельсин. Мені до цього немає діла; свою роботу я виконав!

      Тишу, яка запала, спокійно порушив особисто Генеральний Секретар Дуґлас:

      – І гарно виконали, Капітане. Вашу пораду обдумають, і будьте певні, що ми не робитимемо нічого поспіхом. Якщо цій людині, чи людині-марсіанину, потрібно кілька днів, щоб адаптуватись, я впевнений, що наука може почекати, тож заспокойтеся, Піте. Винесімо цю частину на обговорення, джентльмени, і повернімося до інших питань. Капітан ван Тромп втомився.

      – Дещо чекати не буде, – сказав Міністр публічної інформації.

      – Що, Джок?

      – Якщо ми найближчим часом не покажемо Людину з Марса через стереоскоп, то власноруч спровокуємо повстання, Містере Секретар.

      – Хм… Джоку, ти перебільшуєш. Звичайно ж, інформація про Марс з’явиться у новинах. Уже завтра ми підготуємо капітана та його команду до церемонії нагородження; так буде краще. Капітан ван Тромп розповість про свої враження. Звичайно, після того як виспитесь, капітане.

      Міністр похитав головою.

      – Щось не так, Джоку?

      – Люди очікували, що експедиція привезе щонайменше одного живого марсіанина, щоб вони змогли подивитись на нього. А оскільки цього не сталося, нам потрібен Сміт. Дуже потрібен.

      – Живі марсіани? – Генеральний Секретар Дуґлас повернувся до капітана ван Тромпа. – У вас же є відео з марсіанами, чи не так?

      – Тисячі футів плівки.

      – Ось і відповідь на твоє питання, Джоку. Коли скінчиться прямий ефір, запустіть відео з марсіанами. Людям сподобається. А зараз, капітане, дещо щодо дипломатичного імунітету: ви стверджували, що марсіани не заперечували?

      – Що ж, ні, сер. Але вони і не підтримали цього.

      – Я чогось не розумію?

      Капітан ван Тромп прикусив губу.

      – Сер, я навіть не знаю, як це пояснити. СКАЧАТЬ