Кладовище домашніх тварин. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Чек Луїс не загубив: він усе ще лежав у його нагрудній кишені разом з п’ятьма десятидоларовими папірцями, відкладеними на чайові. Коли вантажівка врешті спорожніла, він заплатив робітникам, кивнув у відповідь на їхні дякування, підписав квитанції й залишився стояти на ґанку, спостерігаючи, як вони повертаються до свого величезного ваговоза. Крід подумав, що вони зараз заїдуть у Бенгор і пропустять по кухлю пива перед заходом сонця. Він би теж не відмовився від пива. Ця згадка повернула його до Джада Крендала.

      Вони з Рейчел сиділи за кухонним столом, і він бачив темні кола під її очима.

      – Ти, – сказав він. – Іди в ліжко.

      – Наказ лікаря? – спитала вона, ледь усміхаючись.

      – У яблучко!

      – Гаразд, – промовила вона, підводячись. – Я геть розбита. Ще й Ґейдж точно не дасть поспати вночі. Ти йдеш?

      Луїс завагався.

      – Навряд. Не зараз. Той старий через вулицю від…

      – Дорогу. За містом це дорога. А якби ти був Джадсоном Крендалом, то називав би її «догога».

      – Добре, через догогу від нас. Він запросив мене на пиво. Я, напевно, прийму запрошення. Я втомився, але надто заведений, щоб спати.

      Рейчел усміхнулася.

      – Закінчиться все тим, що ти слухатимеш голосіння Норми Крендал, де їй болить і на якому саме матраці вона спить.

      Луїс засміявся, розмірковуючи, як смішно – смішно і страшно, – що з часом дружини починають читати думки своїх чоловіків.

      – Він був поряд, коли ми потребували допомоги, – сказав він. – Треба ж йому якось віддячити.

      – Бартерна система?

      Луїс знизав плечима. Як пояснити цю свою раптову симпатію до Крендала, він не знав.

      – Як тобі його дружина?

      – Дуже мила, – відповіла Рейчел. – Ґейдж бігом умостився їй на коліна. Я аж здивувалася – у нього був важкий день, до того ж, ти знаєш, він і за кращих обставин важко сприймає нових людей. У неї була лялька, й вона дала Еллі нею погратися.

      – А як, по-твоєму, наскільки все погано з її артритом?

      – Доволі погано.

      – Вона у візку?

      – Ні, але ходить дуже повільно… а ще руки…

      Рейчел виставила свої тонкі пальці й зігнула їх у клешню.

      Луїс кивнув.

      – Гаразд, не засиджуйся допізна, Лу. Мене всю колотить у незнайомих будинках.

      – Незнайомим він буде недовго, – відказав Луїс і поцілував її.

      6

      Повернувшись додому, Луїс почувався присоромленим. Ніхто не просив його оглянути Норму Крендал. Коли він перейшов через дорогу («догогу», підправив він себе, усміхаючись), господиня вже лягла спати. Розмитий силует Джада виділявся на тлі завіси на ґанку. Крісло-гойдалка затишно порипувало на старому лінолеумі. Луїс постукав у двері, обладнані сіткою від комарів, і ті відчинилися з привітним гуркотом. Цигарка Крендала блимала у літній СКАЧАТЬ