Люби ближнього твого. Еріх Марія Ремарк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Дозвольте вас почастувати. Горілка зігріває серце, вливає мир у душу.

      Росіянин відкоркував пляшку, трохи надпив нахильці й подав її Штайнерові. Той теж хильнув і простяг пляшку Кернові. Але юнак тільки похитав головою.

      – Випий, хлопчику! – сказав Штайнер. – Це помагає. Треба навчитись.

      – Горілка – то бардзо добже, – ствердив поляк.

      Керн ковтнув трохи й передав горілку полякові. Той звичним рухом перехилив пляшку собі в рот.

      – До денця вижлуктить, яйцепоклонник триклятий, – пробурчав Пулярка, видер пляшку в нього з рук, приклався до неї й віддав назад росіянинові, винувато мовивши:

      – Небагато лишилося…

      – Нічого, нічого! – заспокоїв його росіянин. – Мене щонайпізніш увечері випустять.

      – Ви певні цього? – спитав Штайнер.

      Росіянин ледь вклонився.

      – Так. На жаль – хотілося б мені додати. Як росіянин, маю нансенівський паспорт.

      – Нансенівський паспорт! – шанобливо повторив Пулярка. – Ну, так ви, звісно, належите до вигнанницької аристократії…

      Росіянин знизав плечима, потім простяг пляшку шостому в їхній камері, що досі мовчки сидів осторонь.

      – Прошу, випийте й ви.

      – Дякую, – відмовився той. – Я не з вашої братії.

      Усі повернулись до нього.

      – Я маю підданство, справний паспорт, прописку й дозвіл працювати.

      На це ніхто нічого не сказав, лише трохи згодом росіянин спитав нерішуче:

      – Перепрошую, а за що ж тоді вас посадили?

      – За мою професію, – гордовито відповів чоловік. – Я не якийсь там заволока-біженець без документів, я порядний кишеньковий злодій і шулер, повноправний громадянин.

      На обід принесли ріденьку квасоляну юшку без квасолі. На вечерю – те саме, тільки цього разу воно називалося кавою, і по скибочці хліба.

      О сьомій годині брязнув засув. Росіянина, як він і передбачав, випустили.

      Прощалися, наче давні знайомі.

      – Через два тижні я загляну в кафе Шперлера, – сказав він Штайнерові. – Може, ви теж будете вже там, а я встигну тим часом щось розвідати. Бувайте здорові!

      До восьмої години повноправний громадянин і шулер уже дозрів для того, щоб приєднатися до товариства. Він витяг пачку сигарет і почастував усіх. Закурили. Червоні жарини сигарет у вечірній сутіні сповнили камеру майже домашнім затишком. Злодій розповів, що його посадили тільки за підозрою: перевіряють, чи це не він устругнув одну там штуку кілька місяців тому. Але він не думає, щоб могло щось розкритися. Потім він запропонував перекинутись у тарок і, повороживши у себе в піджаку, вийняв колоду карт.

      Уже стемніло, а електрики не вмикали. Шулер був готовий і до цього. Він поворожив іще й добув свічку та сірники. Свічку приліпили на карниз. По камері розлилося миготливе тьмяне світло.

      Поляк, Пулярка і Штайнер підсунулися ближче.

      – Це ж не на гроші, правда? – сказав Пулярка.

      – Ну, СКАЧАТЬ