Люби ближнього твого. Еріх Марія Ремарк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Але поміркуй про це коли-небудь при нагоді. Часом воно помагає.

      Він підвівся.

      – Ну, я пішов. Назад. Митник не подумає, що я можу повернутися зараз. Перші півгодини він пильнував, і завтра вранці теж пильнуватиме. А що я можу повернутися серед ночі, це йому й не в голові. Митницька психологія. Слава Богу, втікач здебільшого з часом стає мудріший за переслідувача. І знаєш чому?

      – Ні.

      – Бо він ризикує більшим. – Штайнер плеснув Керна по плечу. – Найперший життєвий закон: небезпека загострює чуття.

      Він подав Кернові руку – велику, суху, теплу руку.

      – Щасти тобі. Може, колись іще побачимось. Я вечорами буватиму іноді в кафе Шперлера. Спитай там про мене, як потрапиш до Відня.

      Керн кивнув.

      – Ну, бувай здоров. І не забувай моєї картярської науки. Це непогана розвага, думати не треба. Жадана мета для людини без притулку. В яс і тарок ти навчився непогано. У покер треба більше ризикувати. Сміливіше блефувати.

      – Гаразд, – сказав Керн. – Я блефуватиму сміливіше. Дякую тобі. За все.

      – Від вдячності одвикай. А втім, ні, не треба. З нею все-таки легше прожити. Людям, звичайно, на неї начхати, але тобі самому легше буде. Це трохи зігріває душу, коли часом можеш відчувати вдячність. І пам’ятай: хоч би що було – все краще, ніж війна.

      – І краще, ніж смерть.

      – Про смерть не знаю, мертвим я не був. Але, у всякому разі, краще, ніж агонія. Ну, бувай, хлопчику!

      – Бувай, Штайнере!

      Керн іще трохи посидів. Небо вже заясніло, і земля довкола лежала повита спокоєм, безлюдна.

      Керн тихо сидів у сутінку під буком. Ясна, пронизана місячним промінням зелень листя напнулась над ним, мов велике вітрило, – неначе вітер тихо ніс Землю крізь безмежні сині простори, повз сигнальні вогники зірок і маяк місяця.

      Керн вирішив спробувати ще вночі дістатися до Братислави, а звідти – до Праги. У великому місті завжди безпечніше. Відкривши валізку, вийняв чисту сорочку й шкарпетки, щоб переодягтися: неохайний вигляд міг збудити підозру. Та й тюремного духу хотілось позбутися.

      Химерне почуття сповнило його, коли він стояв у місячному сяйві голий. Він здавався сам собі загубленою дитиною. Керн квапливо взяв чисту сорочку, що лежала перед ним на траві, й натягнув на себе. Сорочка була синя – це практично, не так брудниться. У світлі місяця вона здавалася фіолетово-сірою.

      Ні, він не піддасться зневірі.

3

      До Праги Керн приїхав пополудні, залишив валізу на вокзалі в камері схову й пішов просто в поліцію. Не реєструватись; він тільки хотів спокійно обміркувати, що йому робити далі. А поліційне управління – найкраще місце для цього. Там не патрулюють поліцаї й не питають ні в кого документів.

      Керн сів у коридорі на лаві, навпроти кабінету, де реєстрували емігрантів.

      – Тут іще той, з еспаньйолкою, приймає? – спитав він свого сусіда по лаві.

      – Той, що я знаю, – без еспаньйолки.

СКАЧАТЬ