Час жити і час помирати.Люби ближнього свого. Тіні в раю (збірник). Еріх Марія Ремарк

Чтение книги онлайн.

      Гребер дістав арманьяк, надпив і знову сховав пляшку в кишеню.

      – Ви пропащі романтики, – мовив до товаришів. – Потурбувалися б краще про себе!

      Ройтер махнув рукою.

      – Іди собі з Богом, сину мій! Забудь стройовий статут і спробуй побути людиною! Померти простіше, ніж жити, особливо для вас, героїчної молоді та цвіту нації!

      Гребер поклав у кишеню ще пачку сигарет і склянку. Проходячи повз стіл, побачив, що Румель усе ще виграє. Ціла купа грошей лежала перед ним. Проте обличчя його лишилося незворушним, тільки блискучі краплі поту скочувались по ньому.

      На сходах казарми було порожньо, як завжди після вечірньої перевірки. У коридорах гучно лунали його кроки. Він перейшов широкий пляц. Елізабет біля воріт не було. «Мабуть, не дочекалась», – подумав Гребер. Він немов передчував, що таке може статися. Та й чого б вона на нього чекала?

      – Дівчина он там, – сказав вартовий. – І як тобі, отакому тюхтієві, вдалося вполювати цю пташку? Вона до пари лише офіцерам.

      Тепер і Гребер помітив Елізабет. Вона стояла, прихилившись до муру. Він поплескав вартового по плечу.

      – Є нове розпорядження, синашу! Такими красунями тепер нагороджують замість ордена тих, хто чотири роки побув на фронті. Усі вони – генеральські доньки. А зараз біжи до начальства, вилупку! До речі, ти знаєш, що на посту заборонено теревенити?

      Гребер рушив до Елізабет.

      – Сам ти вилупок, – досить-таки спантеличено кинув йому навздогін вартовий.