Бібліотека душ. Ренсом Ріггз

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ фортуні! – вигукнув він, виляючи обрубком хвоста. – Ніс повідомляє мені, що наших друзів вивели з підземки тут, через цей ескалатор. Ми на правильному шляху!

      – Слава птахам, – зітхнула Емма.

      – Як думаєш, ти зможеш іти за їхнім слідом? – спитав я.

      – А ти як думаєш, зможу? Просто так нікого Едисоном Приголомшливим не називають! Нема на світі такого аромату, пахощів, туалетної води, яких би я не вчув за сотню метрів…

      Тема власної величі дуже легко відвертала увагу Едисона, навіть якщо на нього чекали більш нагальні справи, і його гучний гордовитий голос луною розносився навколо.

      – Окей, ми зрозуміли, – намагався скерувати його я, але він уже невблаганно, мов криголам, розтинав повітря, ідучи за своїм нюхом.

      – …я можу знайти дивного в стогу порожняків, імбрину в пташнику…

      Ми побігли за ним у гущавину костюмованого люду, проскочили поміж ніг карлика на ходулях, обійшли зграйку принцес-зомбі та мало не зіштовхнулися з Пікачу та Едвардом Руки-Ножиці, які танцювали на проїжджій частині вальс. «Авжеж, наших друзів вели цією дорогою», – подумав я. Камуфляж був ідеальний – не тільки для нас (адже серед усього цього ми мали відверто нормальний вигляд), але також і для витворів, що викрали ватагу дивних дітей. Навіть якби хтось із них наважився криком попросити про допомогу, хто б їх сприйняв серйозно, хто б втрутився? Люди навколо нас розігрували сценки, імпровізовані битви, гарчали в костюмах монстрів, стогнали, як зомбі. Якісь дивакуваті малі верещать, що їх викрали люди, які хочуть забрати в них душі? Ніхто б і бровою не повів.

      Едисон зробив коло, обнюхуючи землю, потім, спантеличений, сів. Обережно (тому що навіть у цьому натовпі говорющий пес викликав би переляк) я нахилився й спитав у нього, що сталося.

      – Просто… е-е-е, – став затинатися він, – я, здається…

      – Загубив слід? – спитала Емма. – Я думала, твій ніс ніколи не підводить.

      – Я лише втратив слід, ненадовго. Але я не розумію, чому… він чітко веде до цього місця, а далі зникає.

      – Зав’яжи шнурівку, – раптом наказала Емма. – Зараз же.

      Я подивився вниз, на своє взуття.

      – Але вони не…

      Емма схопила мене за лікоть і смикнула вниз.

      – Зав’яжи. Шнурівку, – повторила вона, а самими губами промовила: – Витвір!

      Ми поставали на коліна, сховавшись у негустому натовпі. І ось гучно затріщала рація, і напружений голос промовив:

      – Код сто сорок один! Усім загонам повертатися на базу негайно!

      Витвір був близько. Ми почули, як він відповідає хрипливим голосом із дивним акцентом:

      – Це М. Переслідую втікачів. Прошу дозволу продовжувати пошук. Прийом.

      Ми з Еммою обмінялися напруженими поглядами.

      – Відмова, М. Чистильники приберуть квадрат пізніше. Прийом.

      – Здається, хлопець має на чистильників якийсь вплив. Прибирання може не дати потрібного ефекту.

СКАЧАТЬ