Бібліотека душ. Ренсом Ріггз

Чтение книги онлайн.

      – Коли вони нас оточили, – вів далі Едисон, – то влаштували допит на тему, де зараз пані Королик. Вони в її вежі все поперевертали догори дриґом… шукали мапи, щоденники, не знаю, що… А коли бідолашна Дідра хотіла їх зупинити, її застрелили.

      Переді мною промайнуло видовжене обличчя емурафи: простакувате, з випнутими зубами, таке миле, – і в шлунку замлоїло. Якою треба бути людиною, щоб убити таке створіння?

      – Господи, який жах, – промовив я.

      – Жах, – без особливих емоцій погодилася Емма. – А дівчатка?

      – Маленьку схопили витвори, – сказав Едисон. – А іншу… ну, там була бійка з кількома солдатами, вони стояли близько до краю урвища, і вона впала.

      Я кліпнув очима.

      – Що? – На якусь мить світ навколо став розмитим, та потім картинка знову почіткішала.

      Емма вся напружилась, однак жоден м’яз не здригнувся на її обличчі.

      – Тобто як це – впала? Далеко впала?

      – Урвисько там круте. Тисяча футів, не менше[1]. – Його м’ясисті щоки поникли. – Мої співчуття.

      Я важко опустився на підлогу. Емма залишилася стояти. Тільки кісточки пальців, що стискали поручень, побіліли.

      – Ні, – твердо сказала вона. – Ні, такого не може бути. Може, вона вхопилася за щось, поки летіла. За гілку якусь чи за виступ…

      Едисон уважно вивчав поглядом запльовану жуйкою підлогу.

      – Це можливо.

      – Чи дерева внизу пом’якшили її падіння й упіймали її, наче сітка! Вона вміє з ними розмовляти, ти ж знаєш.

      – Так, – відповів він. – Сподіватися треба завжди.

      Я спробував собі уявити, як це – коли тобі пом’якшує падіння гостра сосна. І не зміг. На моїх очах пломінчик надії, який запалила Емма, згас, вона відпустила поруччя й важко впала на сидіння поряд зі мною.

      Мокрими від сліз очима вона глянула на Едисона.

      – Співчуваю. Ти втратив подругу.

      Він кивнув.

      – І я тобі теж співчуваю.

      – Якби з нами була пані Сапсан, нічого б цього не сталося, – прошепотіла СКАЧАТЬ