Сповідь відьом. Тінь ночі. Дебора Гаркнесс

Чтение книги онлайн.

      – Elle est ici (Вона вже тут), – оголосив П’єр, зиркнувши в мій бік. – Прийшла відьма, щоб подивитися на мадам.

      – Нарешті, – зітхнув Метью. Чіткі лінії його камзола робили його іще більш широкоплечим, а жолуді та дубове листя, вишиті чорним по краях його білого комірця, підкреслювали блідість шкіри. Він схилив набік свою чорняву голову, щоб під новим кутом поглянути, чи успішно пройшла я перевірку на відповідність зовнішньому вигляду єлизаветинської жінки.

      – Ну, і як? – спитав він. – Годиться?

      Джордж опустив свої окуляри.

      – Так. Червонувато-брунатний колір сукні личить їй краще, аніж колір попередньої, і вигідно відтінює її волосся.

      – Так, Джордже, господиня Ройдон дійсно має відповідний зовнішній вигляд. Але ми не зможемо вичерпно пояснити її незвичну мову лише тим, що вона прибула з іншої країни, – стримано зауважив Генрі своїм басом. Він виступив уперед і поправив складку моєї парчевої спідниці. – А іще її зріст. Його не сховати. Вона вища навіть за королеву.

      – А чому ви впевнені, що нам не вдасться видати її за француженку, іспанку чи голандку? – спитав Том, беручи обчищений апельсин пальцями в чорнильних плямах і підносячи його до свого носа. – Я вважаю, що, зрештою, господиня Ройдон буде у безпеці, якщо розчиниться серед численних лондонських мешканців. Звісно, демони неодмінно помітять її, але простолюдини навряд чи удостоять її другим поглядом.

      Волтер здивовано пирхнув і підвівся з низького ослону, немов розмотавшись на свій чималенький зріст.

      – Господиня Ройдон має витончені форми та незвично високий зріст. Тому простолюдини віком від тринадцяти до шістнадцяти матимуть достатньо підстав озиратися на неї. Ні, краще їй залишатися тут, із удовицею Бітон.

      – Може, краще буде, коли я зустрінуся з нею трохи згодом, наодинці й у селі? – запропонувала я, сподіваючись, що хто-небудь з чоловіків побачить у моїй пропозиції раціональне зерно й переконає Метью дозволити мені вчинити саме так.

      – Ні! – скрикнули одночасно шість чоловічих голосів.

      З’явилася Франсуаза, несучи дві накрохмалені одежини та мереживо. Наприндившись і випнувши груди, як та курка, що гордовито дає відсіч надміру причепливому півню, вона була явно роздратована (утім, як і я), що Метью безперервно втручався і заважав.

      – Діана не збирається з’являтися при дворі. Тому оцей рюш непотрібен, – сказав Метью з роздратованим жестом. – До того ж, головна проблема – це її волосся.

      – Ви й гадки не маєте, що потрібно, а що – ні, – відказала Франсуаза. Коли справа торкнулася чоловічого глупства, то ми з нею несподівано знайшли спільну мову, незважаючи на те, що вона була вампіром, а я відьмою. – Що воліє вдягнути мадам де Клермон? – Із цими словами Франсуаза простягнула мені набір зі складчастої напівпрозорої тканини і якийсь предмет одежі у вигляді півмісяця, який нагадував СКАЧАТЬ