Життя без обмежень. Шлях до неймовірно щасливого життя. Нік Вуйчич
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Життя без обмежень. Шлях до неймовірно щасливого життя - Нік Вуйчич страница 8

СКАЧАТЬ займатися? За яким заняттям ви втрачаєте відчуття часу і простору? Чим хочете займатися знову і знову? Що бачать у вас люди, котрі вас оточують? Чи нахвалюють вони ваші організаторські здібності або аналітичні навички? Якщо ви не знаєте, що саме в вас приваблює оточуючих, запитайте у родичів і друзів. Нехай вони назвуть ваші достоїнства.

      Це кращий спосіб відкриття свого життєвого шляху, шляху, призначеного тільки вам. Ми з’являємося в цьому світі голими і сповненими сподівань. Ми – це подарунок, який ще належить відкрити. Знайшовши те, що вас по-справжньому захопить, що ви готові робити день у день, ви відкриєте і свій життєвий шлях. А, знайшовши тих, хто буде готовий платити вам за це, ви зробите і кар’єру.

      Спершу мої неформальні бесіди з молоддю були способом дотягнутися до них, показати, що я – такий само, як вони. Я вдячний за те, що мені випав шанс поділитися власним світом і встановити зв’язок з людьми, оскільки сховався у власній мушлі. Я знав, що виступи корисні для мене. Та лише згодом почав розуміти, що мої слова можуть впливати на оточуючих.

      Пошук шляху

      Якось я виступав перед трьома сотнями підлітків. На тоді то була найбільша моя аудиторія. Я ділився власними почуттями і своєю вірою. І тут сталося щось дивне. Під час виступу я помітив сльози на очах багатьох присутніх. Аж раптом одна дівчина в залі голосно розплакалася. Я не зрозумів, що сталося. Можливо, я збудив у ній якісь неприємні спогади. Вона набралася сміливості, підняла руку і заговорила, борючись зі сльозами, що її душили. Вона навіть запитала, чи можна їй підійти і обійняти мене. Я був просто вражений!

      Я запросив її піднятися на сцену. Йдучи через залу, вона все ще витирала сльози. А потім щиро обняла мене. То була найліпша мить мого життя – сльози навернулися на очі всім, і мені також. Та понад усе мене вразили слова, що їх дівчина прошепотіла мені на вухо: «Ніхто ще не казав мені, що я прекрасна. Ніхто не казав, що любить мене. Ви змінили моє життя, і ви теж прекрасні».

      Досі я все ще сумнівався у власній цінності, вважав, що просто спілкуюся з групами підлітків. Але, по-перше, дівчина назвала мене «прекрасним» (і це було приємно). А, по-друге, я вперше зрозумів, що мої виступи можуть бути корисними для інших людей. Ця дівчина змінила мій світогляд. «Можливо, я й справді здатен щось зробити для цього світу?» – подумалося мені.

      Такі історії допомогли мені зрозуміти, що попри інвалідність я можу зробити для цього світу щось дуже важливе, а люди готові слухати мене. Вони повірили мені. Інстинктивно відчули, що мої слова можуть допомогти їм вирішити власні проблеми. Бо варто подивитися на мене, щоб зрозуміти, що мені довелося подолати і з чим зіткнутися.

      Бог використовував мене, щоб достукатися до людей у великій кількості шкіл, церков, в’язниць, сиротинців, лікарень, стадіонів і конференц-залів. Я зміг обняти тисячі людей і сказати їм, наскільки вони дорогоцінні для світу. Для мене було щастям пояснити цим людям, що Бог має на них плани. Господь узяв моє незвичайне тіло і СКАЧАТЬ