Життя без обмежень. Шлях до неймовірно щасливого життя. Нік Вуйчич

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ те, що ми з батьками зможемо полегшити життя малюка і його батьків. Я знав, що зустрічатимуся з цим хлопчиком, даруватиму йому надію. Мої батьки пройшли той самий шлях, та ніхто їм не допомагав. І я був упевнений в тому, що вони будуть вдячні за можливість допомогти цій родині.

      Момент істини

      То була сюрреалістична, приголомшлива мить. Мені аж мову відібрало, що зі мною вкрай рідко трапляється. Коли Деніел подивився на мене, моє серце розтануло. Я все ще згадував власне дитинство. Я не бачив нікого, хто був би схожий на мене. Мені страх як кортіло знати, що я не самотній, не відрізняюся від будь-якої іншої людини на цій землі. Я відчував, що ніхто не розуміє моїх хвилювань. Ніхто не міг по-справжньому зрозуміти мій біль і мою самоту.

      Згадавши власне дитинство, я був вражений силою болю, якого мені завдавала моя неподібність до інших людей. Коли мене дражнили або мучили, біль ставав нестерпним. Але порівняно з Деніелом він здавався незначним. Я відчув безмежну милість і силу Бога.

      Я ніколи не бажав, щоб хтось був таким само калікою, як я. Було шкода малюка Деніела. Але Бог привів цю дитину до мене, щоб я полегшив його тягар. Мені здалося, що Бог підморгує мені і каже: «То що, тепер бачиш, що Я маю є для тебе план?».

      Зберися із силами

      Певна річ, я не знаю всіх відповідей. Не уявляю, з яким болем і проблемами доводиться стикатися вам. Я прийшов у цей світ калікою, та я ніколи не зазнавав болю насильства або нехтування. Мені ніколи не доводилося переживати біль зруйнованої сім’ї. Я ніколи не втрачав батька, матір, брата чи сестру. У світі багато проблем, які мене обійшли. Я певен, що моє життя в тисячу разів легше за життя багатьох людей. У мить, коли я озирнувся і побачив над натовпом Деніела, я збагнув, що сталося диво, про яке я молився все життя. Бог не зробив дива для мене. Але він зробив мене дивом для маленького Деніела.

      Мені було двадцять чотири роки, коли відбулася ця зустріч. Увечері мене обійняла матір хлопчика, Патті, і сказала, що наша зустріч стала для неї кроком у майбутнє. Їй здалося, що вона обіймає власного дорослого сина.

      «Ви не уявляєте, – сказала вона. – Я молилася, щоб Бог послав мені знак того, що Він не забуває мене і мого сина. Ви – диво. Ви – наше диво!».

      Найдивовижніше, що тієї неділі мої батьки летіли з Австралії, щоб провідати мене – вперше за той рік, що я прожив у Сполучених Штатах. За пару днів мої мама і тато зустрілися з Деніелом і його батьками. Повірте, їм було про що поговорити!

      Кріс і Патті вважали мене благословенням для Деніела, але мої батьки стали справжнім благословенням для них самих. Хто краще за моїх батька і маму зміг би розповісти їм про те, як ростити і виховувати дитину без рук і ніг? Ми могли дати цим людям не тільки надію, а й справжні докази того, що Деніел матиме змогу жити майже нормальним життям, і ще відкриє в собі таланти, якими ділитиметься з людьми. Ми змогли передати свій досвід, надихнути і підтримати їх. Ми довели їм, що життя без кінцівок може бути цілком щасливим.

      Та СКАЧАТЬ