Життя без обмежень. Шлях до неймовірно щасливого життя. Нік Вуйчич

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ за досягнення вищої мети і втілення власних мрій.

      Досить довго я думав, що, коли б моє тіло було більш «нормальним», то й життя повернуло в інше русло. Я не розумів, що мені не потрібно бути нормальним – досить бути собою, бути сином свого батька і виконувати волю Божу. Головна проблема – не в моєму тілі, а в тих обмеженнях, що їх я встановив для себе, не бачачи, які можливості мені надає життя.

      Якщо ви не змогли стати тим, ким хотіли, чи не досягли того, чого прагли, причина, вочевидь, не в обставинах, а у вас. Визнайте свою відповідальність і почніть діяти. Спершу повірте в себе і в свою значущість. Не слід чекати, поки це усвідомлять всі довкола вас. Не чекайте дива або «щасливого випадку». Ви – вісь, і цей світ обертається довколо вас. Так і живіть. У дитинстві ночами я часто молився про те, щоб Бог дав мені руки і ноги, засипав у сльозах, мріючи про те, щоб, прокинувшись уранці, виявити у себе руки і ноги, не приймав себе таким, який є. Ішов до школи, а там мене ніхто не сприймав.

      Як більшість дітей, я був дуже вразливий. У ці роки діти намагаються зрозуміти, якими вони є, яким буде їхнє майбутнє. Ті, хто в дитинстві завдавали мені болю, вочевидь, не думали бути жорстокими. Це були звичайні діти і багато чого не розуміли.

      «Чому в тебе немає рук і ніг?» – запитували вони.

      Я хотів бути таким, як мої однокласники. Часом вдалими днями мені вдавалося викликати їхню симпатію своєю дотепністю, готовністю посміятися над собою і певними успіхами на ігровому майданчику. Були й жахливі дні, коли я ховався в кущах або в порожніх класах, щоб мене не мучили і не дражнили. Переважну більшість часу я перебував із дорослими, а не з ровесниками, бо занадто рано подорослішав, і моя серйозність часом завдавала душевних мук.

      Мене ніколи не полюбить жодна дівчина. У мене навіть рук немає, щоб обійняти її. Якщо у мене будуть діти, то я не зможу взяти їх на руки. Чим би я міг зайнятися в житті? Та й хто візьме мене на роботу? У будь-якій роботі я потребуватиму помічника. Кому потрібен працівник, який сам потребує помічника?

      Мої проблеми були переважно фізичними, але впливали на мене й на емоційному рівні. У дитинстві я пережив страшний період важкої депресії. Та в підлітковому віці я, на подив і радість, навчився сприймати себе, а потім заслужив сприйняття з боку інших людей.

      Кожен проходить періоди самотності, відчуженості, нелюбові. Кожен із нас має власні проблеми і страхи. Більшість дітей боїться, що їх дражнитимуть за занадто великий ніс або занадто кучеряве волосся. Дорослі бояться, що не зможуть сплачувати рахунки або жити відповідно до власних сподівань. Ми всі знайомі з періодом сумнівів і страхів. Всі без винятку. Це природно. Це частина людського життя. Такі відчуття небезпечні лише для тих, хто замість боротися з ними, дозволяє негативним думкам опанувати собою.

      Повірте в те, що ви отримали чудові дари – таланти, знання, любов. Будьте готові поділитися ними з оточуючими. І ви почнете шлях до сприйняття самого себе, навіть якщо ваші дари СКАЧАТЬ