Війни художників. Станіслав Стеценко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ крізь товсті скельця окулярів надприродно великими сірими очима. – Товариш Саркісов сказав, що завтра товариш Берія хоче запросити мене на каву.

      Герасимов стенув плечима – «на каву». Розвів руками і відвів погляд убік. За час візиту Берії, здавалося, він постарів на сто років. Йому шкода було секретарки. Але що він міг удіяти? Не вона перша, не вона й остання.

      – Правду говорять, що товариш Берія чіпляється до жінок? – вона трохи почервоніла.

      Йому не стало духу відповісти: «Це неприємно, але це правда». Герасимов ще раз стенув плечима і відвів очі.

      Вона, не дочекавшись відповіді, опустивши голову, мовчки квапливо зібрала порожні чашки і майже вибігла з кабінету.

      Розділ 8

Газета «Ленинские внучата», 20 березня 1940 року

      Сегодня пионеры и школьники Московской области празднуют 15-летие своей газеты «Ленинские внучата».

      Три тысячи ребят постоянно пишут в «Ленинские внучата».

      С ними газета ведет переписку, учит их писать очерки, заметки, стихи.

      20 березня 1940 року, 12 год. 12 хв

      Москва

      Автомобіль, яким їхали Берія і Саркісов, вів капітан держбеспеки Осипов. ЗІС-101 мчав у бік площі Дзержинського по вулиці Красна Прєсня. Вже тринадцятий рік вулиця офіційно носила цю назву, але москвичі й досі її називали Луб’янкою. Це й не дивно. Луб’янською вона була ще з часів Івана Третього, коли цар велів селити там переселенців з Новгорода. Новгородці й увічнили назву цього району – Луб’яниці.

      ЗІС мчав майже серединою вулиці. Інші автомобілі брали вправо, поступаючись дорогою урядовому автомобілю. Регулювальники, забачивши його, зупиняли рух, даючи «зелену вулицю». Товариш Берія надто заклопотаний державними справами, аби плестися у загальному потоці! Дорогу товаришу Берії!

      Салон зазвичай був відгороджений від водія з охоронцем товстим склом, що давало можновладцеві можливість говорити, не остерігаючись сторонніх вух. Але сьогодні скло випадково залишилося опущеним. Берія прослідкував поглядом за двома чергами – жіночою і чоловічою, що рухалися до краснопрєсненських лазень. Майже всі були з віниками чи тазиками. Обернувся і ще раз глянув через заднє скло:

      – Ех, зупинитися б та вибрати якусь! – Берія смачно прицмокнув, посміхаючись, кивнув Саркісову на чергу, стукнув пальцями по склу. – А потім з нею можна і в лазню.

      Саркісов ввічливо гигикнув у відповідь.

      – Не повіриш, Саркісов, нема часу на бабів, – Берія трохи картинно ляснув себе долонею по коліну. – Справи державні вимагають економити час навіть на особистому житті!

      – Багато працюєте, Лаврентію Павловичу. Здоров’я зовсім не шкодуєте. Не можна так. Для держави живете. Для партії, – ввічливо зауважив Саркісов, ловлячи очима погляд наркома.

      Але той дивився у вікно, вихоплюючи поглядом жіночі постаті, що миготіли за вікнами.

      – Отож. Усім доводиться жертвувати. Завтра приведеш цю секретутку. Хочеться СКАЧАТЬ