Стратегії життя, або Як з’їсти тістечко і далі його мати. Кшиштоф Зануссі

Чтение книги онлайн.

      Владек (гордо): Я записав.

      Губерт: Це брехня! Ніхто не робив ніяких жестів.

      Владек: Він темний реакціонер. Він проявив себе ще торік на параді!

      Губерт: Він змагається зі мною за перше місце у класі.

      Директорка: Годі. Справа серйозна. Я винесу її на найближчу педраду. Губерте й Казику, ваше подальше перебування у школі – під питанням.

      Хлопці виходять. У коридорі Владек пошепки погрожує Губертові.

      Владек: Ось побачиш, тепер ти вилетиш зі школи.

      Вечір. Тітка серед суцільного розгардіяшу закінчує урок французької мови з Ксаверієм, старшим двоюрідним братом Губерта. Ксаверій, засинаючи від утоми, машинально відмінює якесь слово.

      Ксаверій: Не можу більше. Я вже ні до чого не придатний. Після цієї роботи в мене мозок не працює. Все з мене вичавили.

      Тітка (суворо): Зберися. Адже ти знаєш, що тобі загрожує. Декласація. Ти ж бо розумієш, що це означає!

      Ксаверій дякує за урок, збирає зошити й виходить.

      Губерт: Я хотів порадитися.

      Тітка: З якого питання?

      Губерт: З морального. В мене є сумніви, що можна, а що…

      Тітка (роздратовано): О, це не до мене. В мене самої вже залишилися виключно сумніви. І вони явно серйозніші, ніж твої. Порадься з кимось розумнішим, не зі мною. Не знаю, чи правильно я сама чиню. Тож у питаннях совісті – це, далебі, не до мене.

      Перед школою Губерт заходить до костелу. З ранцем на спині проштовхується без черги до сповідальні. Ксьондз здивовано позирає на нього.

      Губерт (пошепки): Панотче, я, чесно кажучи, ще не згрішив, але думаю дещо зробити і хочу довідатися, чи не гріх це. Колись я вже мав таку проблему: я підглядав, але нічого не побачив, тож і не сказав про це на сповіді; а тепер я збираюся… прошу вибачення, але я поспішаю до школи…

      Сповідниці нетерпляче пирхають.

      Ксьондз: Приходь до мене, до ризниці, після школи.

      Губерт: Тоді вже буде запізно.

      Губерт у розпачі йде.

      Суд над Губертом перед усім класом. Крім директорки, присутня ще класна керівничка і троє інших учителів. Владек обвинувачує, всі слухають.

      Владек: Він переповідав те, що почув, слухаючи вороже радіо.

      Губерт стоїть червоний як рак.

      Директорка (до Губерта): Чи це правда?

      Губерт: Я тільки вивчаю мову.

      Залягає тиша. Губерт під партою запихає щось у ранець Владека. За мить Владек знову озивається.

      Владек: Він сіє недовіру до соціалізму. Всім переповідає те, що чув з того радіо.

      Директорка: Це ще серйозніше звинувачення.

      Губерт: Він бреше! А сам читає книжки, вилучені з бібліотек.

      Владек: Брехня! СКАЧАТЬ