Записки в узголів’ї. Сей-шьонаґон

Чтение книги онлайн.

      Людина, яка цього року знову не отримала звання у дні, коли призначаються правителі. Усі думають, що цього разу чоловік обов’язково отримає посаду, його приїхали підтримати люди, які прислуговували йому. Лише й видно, як приїжджають екіпажі. Кожний хоче супроводжувати свого хазяїна, коли він піде до храму, отримавши посаду. Всі їдять, п’ють. Проте немає вісника, вже й закінчився термін, коли приходять вісті, і от уже остання зоря… Вісники з палацу імператора повертаються додому, а слуги, які з вечора на холоді чекали на новину, стають чорніші від землі. Вони також повертаються додому. Слуги в домі навіть не питають їх. Лише приїжджі гості питаються: «Ну що, і яку ж посаду отримав ваш хазяїн?» – у відповідь вони чують: «Ніякої. Він все так само залишився екс-губернатором провінції». Мрії всіх зруйновані. Наступного ранку гості, яких так багато було в домі, по два, по три повертаються до себе додому, проте є й старенькі люди, яким не так просто покинути дім. Вони все ходять і підраховують на пальцях, скільки ж провінцій залишаться без губернаторів у наступному році. Дуже похмура картина.

      Буває й таке, що ви відправили пісню, яку вважаєте гарною, проте відповідь все ніяк не приходить. Якби то був лист кохання, то ще можна зрозуміти, але як же не написати декілька рядків пісні. Одразу зрозуміло, що то за людина.

      Або ж може бути й таке, що в дім до людини дуже зайнятої, яка слідує моді, приносять раптом лист, складений у застарілому стилі.

      Ви для якогось свята замовили віяло, чекаєте з нетерпінням, коли ж його доставлять, а коли в день святкування ви відкриваєте пакунок, то бачите, що малюнок на ньому жахливий.

      Посланець приносить подарунок на знак народження малюка або ж від’їзду в далеку дорогу, але взамін нічого не отримує. На знак подяки йому теж обов’язково треба щось подарувати, навіть якщо він приніс якусь дрібничку: кульку чи «молоточок щастя».[42] Він же дуже сподівається, що сьогодні щось таки отримає від господарів, а тут – нічого, і посланець повертається додому з пустими руками і чорніший від хмари.

      У домі хоч і з’явився зять, але вже пройшло цілих п’ять років, а все ще не з’явилося дитинки. Вже й діти дорослі, час уже, щоб у цьому домі бігали маленькі онуки. Сумно дивитися, як батьки лягли перепочити у самоті. Вже у них такий вік, коли поряд мають повзати онуки.

      Жахливо також, коли хтось, прокинувшись, одразу йде приймати ванну.

      Дратує також затяжний дощ в останній місяць року, коли в останній день посту ти не можеш дотриматися, коли пропадає молоко в грудях.

      23. Те, до чого потроху втрачаєш цікавість

      Працю щодня під час посту.

      Приготування до чогось, що ще зовсім не скоро прийде.

      Тривалі молитви у храмі.

      24. Те, з чого сміються люди

      Північна сторона будинку.

      Людина, яка має репутацію добряка.

      Доволі похилого віку дідусь.

      Дівчина СКАЧАТЬ