Записки в узголів’ї. Сей-шьонаґон

Чтение книги онлайн.

      Тоді у кімнаті пролунав сміх.

      До речі, якщо вже він відчинив двері, то треба було не питати, а просто зайти до кімнати. Не знайшлося людини, яка б сказала: «Так, звісно-звісно, проходьте, ласкаво просимо». Наступного ранку я розповіла імператриці про візит нічного гостя, на що вона відповіла: «Я ніколи нічого такого не чула про нього. Нарімаса, напевно, також здивований вчорашніми розмовами. Він завжди страждає від твоїх нападок!» – сміялася господиня.

      Потім імператриця наказала приготувати одяг для маленької принцеси,[22] на що Нарімаса відповів:

      – А якого кольору має бути вбрання, яке вона одягає зверху? – І знову молоді дами засміялись.

      – До того ж, для маленької принцеси звичайний посуд зовсім не підходить. Треба зробити малесенькі чашечки та малесенький піднос.

      – Саме так. А прислуговувати їй мають дівчата у таких же «одежинах», – підхопила я.

      – Не смійся з чесного та порядного Нарімаси, – посварила мене імператриця. Але навіть це з вуст імператриці прозвучало прекрасно.

      Одного дня мене покликали і сказали: «З тобою хоче поговорити хазяїн».

      – Ну, і як цього разу він нас насмішить? Але піди послухай, що він скаже.

      Коли я прийшла до господаря, то почула наступне:

      – Я розповів своєму братові історію з воротами. Він був дуже вражений вашою дотепністю і хоче зустрітися з вами якомога скоріше.

      Я думала, він пригадає події вчорашньої ночі, а він наостанок лише сказав:

      – Сподіваюсь, що наступного разу у мене вийде побути у вас довше.

      – Що він хотів? – запитала імператриця.

      Я розповіла все, як було. Придворні дами розсміялись:

      – Міг би і не викликати спеціально за цим до себе, а просто сказати це при всіх.

      – Але ж він від щирого серця це робить, поважає свого брата і, до того ж, хотів, щоб ти дізналася якомога швидше про його похвалу.

      У цю мить імператриця була неймовірно прекрасна!

      7. Пані кішка нашого палацу

      У нашому палаці є дуже мила кішка,[23] за що імператриця надала їй звання п’ятого рангу і наказала охороняти. Проте одного дня, коли «її величність» кішка лягла на веранді, нянька на ім’я Ума-но-мьобу[24] посварила: «Заходь у дім, негарно так розлягатись!». Однак кішка проігнорувала її і продовжувала спокійно грітися на сонечку.

      – Окінамаро, ану йди сюди! Покусай цю кішку.

      Собака кинувся за кішкою, а та швиденько – до опочивалень імператора. Його Величність же одразу, щоб захистити кішку, взяв її до себе, опісля розгнівався та покликав слуг, наказавши:

      – Побити Окінамаро! Відіслати його негайно на Собачий острів!

      Ума-но-мьобу також не залишилася без покарання.

      – Залишити її без посади!

      Після цього няньку більше не бачили при дворі. Собаку ж погнали за ворота.

      – А як СКАЧАТЬ