Перлини української класики (збірник). Василь Стефаник

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ не проп’ю і не буду напідпитку судити, як ви мене судите.

      – Що ж ти з ними думаєш робити? – спитала мати.

      – Помотаю на мотовило, осную та вироблю собі тонкого полотна на сорочки. Може, й під мої боки хтось постеле подушки…

      Кайдашиха догадалась, до чого воно йдеться, і трохи стурбувалась. Вона пряла ліниво, а Мотря дуже пильнувала коло гребеня. Вона боялась, щоб Мотря часом не випряла всього пряжва.

      – То це ти думаєш збиратись на своє хазяйство моїм прядивом? – спитала Кайдашиха.

      – Прядиво таке ваше, як і моє. Хіба я не брала конопель, не мочила, не била на бительні, не терла на терниці, може, більш од вас?

      Кайдашиха замовкла. Для неї здалося, що невістка того не зробить, а тільки мститься над нею за товсті сорочки.

      Одначе одного дня по обіді Мотря витягла зі своєї скрині десять товстих починків, взяла мотовило й хотіла мотать. Кайдашиха побачила, що то не жарти, і спахнула.

      – Чи ти жартуєш, молодице, чи зо мною дражнишся? – спитала в Мотрі свекруха.

      – У мене нема жартів, – сказала Мотря, махаючи мотовилом, котре гойдалось в її руках і черкалось об сволок.

      Кайдашиха зобідилась.

      – Дай сюди мотовило! Це не твоє, а моє. Принеси од свого батька та й мотай на йому, про мене, свої жили, – крикнула Кайдашиха й ухопила рукою мотовило.

      – Ба не дам, бо й мені треба, – одказала Мотря, не випускаючи з рук мотовила.

      – Дай сюди, кажу тобі! – крикнула на всю хату Кайдашиха, люта од злості. – Я сама зараз буду мотать.

      – Ба не дам! У вас нема чого мотать, бо ви нічого не напряли, – крикнула й собі на всю хату Мотря й ухопила мотовило обома руками.

      – Геть собі ік нечистій матері! Дай мотовило, кажу тобі! – зарепетувала Кайдашиха вже не своїм голосом і вхопила мотовило обома руками ще й потягла до себе.

      – Ба не дам! Хіба будемо битись, чи що? – крикнула Мотря й сіпнула до себе мотовило.

      – Дай!

      – Ба не дам!

      – Дай, кажу тобі!

      – Ба не дам!

      Молодиці підняли гвалт. Чоловіки позбігались у хату. Їм здалось, що молодиці б’ються. Серед хати стояли свекруха й невістка і сіпали кожна до себе мотовило. Обидві були люті, в обох очі блищали. Починок качався долі. Старий Кайдаш, Карпо й Лаврін повитріщали на молодиць очі, не знаючи, од чого скоїлась між ними така сварка. Свекруха й невістка так розлютувались, що не примітили чоловіків.

      – Дай сюди, бо як пхну, то й ноги задереш! – кричала Кайдашиха й сіпала до себе мотовило.

      – Одчепіться, бо й я вмію пхатися, – кричала Мотря несамовито й тягла до себе мотовило.

      – Чи ви подуріли сьогодні, чи показились, – сказав Кайдаш, – чи в хрещика граєтесь? Покиньте мотовило!

      Молодиці його не слухали й тягались по хаті з мотовилом, незважаючи на його слова.

СКАЧАТЬ